Відразу після школи я поступила в університет в інше місто і відтоді сама забезпечувала своє життя. А мій брат, коли одружився, залишився жити з матір’ю, тому що не знайшов таку роботу, щоб прогодувати молоду сім’ю. Кілька років мама допомагала йому чим могла. Потім брат з’їхав.
Логічно, що оскільки брат знаходився недалеко від матері, то йому годилося б до неї заходити час від часу, адже мені відстань не дозволяла часто цього робити. Я намагалася приїжджати хоча б раз в рік, як правило влітку, коли брала відпустку.
А перед новорічними святами брат мені зателефонував і сказав, що мама хоче приїхати до мене в гості, подивитися, як я живу. Ну що ж, я була цьому лише рада, крім того, що брат сказав, що привезе маму своєю машиною. Це теж мене тішило, що мама не буде добу мерзнути в поїзді.
Моїй мамі цього року виповнилося 75, здоров’я, звичайно, не те, що було раніше, але в цілому мама ще справляється. Брат з мамою погостювали у мене кілька днів, а коли я запитала, коли вони планують повертатися назад, брат відповів, що додому він поїде один, так як маму він залишає у мене.
– Тепер, сестричко, настала твоя черга дбати про матір, – в’їдливо сказав мені брат. – Ми з дружиною порадилися і вирішили поміняти життя – хочу мамину хату продати і тобі частину грошей дати, а вона у вас поки поживе. Ми з дружиною купимо собі нормальну квартиру. Якраз своє житло продамо і мамине і на задумане повинно вистачити.
– А ти мамі про це сказав, що хочеш продавати її будинок? – запитала я. – Вона ж там життя прожила, нас з тобою народила, не впевнена, що вона погодиться.
– А от це і буде твоїм завданням – переконати маму продати будинок, – відповів мені брат.
– А ти подумав, як мама тепер з нами буде жити, у нас і так двоє дорослих дітей – в двокімнатній квартирі усім тісно, маму куди – на кухню, чи що? Це ти до такого додумався чи невістка надоумила?
– Зізнаюся чесно, – виправдовувався брат, – дружина моя ідею підкинула таку, ну я подумав, а чому б і ні, і так ми за мамою багато років доглядали. Як у неї проблеми зі здоров’ям почалися, так за нею ще ретельніше доглядати доводилося. Потрібно і за продуктами з’їздити для неї, побутові речі різні купувати.
Тепер мамина черга мені за це віддячити. Я тому до тебе і повіз, ти ж не відмовишся рідну матір до себе прийняти. Я ж сказав, тобі частину грошей з продажу її будинку віддам.
– Так що мені ці гроші? – обурювалася я, – я що на них, квартиру свою розширю, кімнату ще докуплю? Тут на ці гроші нічого особливо не візьмеш, місто у нас велике і ціни на нерухомість зовсім інші, не як у вашому закутку. Про матір я звичайно подбаю, доведеться в свою кімнату її пустити жити.
А ти, братику, скажи по простому, що просто позбутися захотів від мами – набридло тобі за нею доглядати, ось і привіз до мене її. А що за невістку я скажу, так це те, що це справжнісінька зрада з її боку. Адже вона вас тоді пожити до себе пустила, коли ви тільки одружилися, прихистила, кімнату вам виділила, хоча вже дорослі були. Потім чим могла вам допомагала, а ви ось як з нею.
Загалом, брат поїхав, мама залишилася у мене. Що він далі збирається робити – невідомо, мамин будинок в рівних частках належить нам трьом. Я поки з мамою не починаю цю неприємну для неї розмову, бо впевнена, що це її дуже засмутить. Але знаючи свого корисливого брата, розумію, що зупинятися він не збирається.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
