Перед самим моїм весіллям з’ясувалося, що мені нема де жити, бо будинок, в якому я зараз живу, моя старша рідна сестра приватизувала на себе, і вона проти того, щоб я приводила сюди чоловіка. Я про це нічого не знала, тому це для мене стало повною несподіванкою.
У мого чоловіка теж місця немає, і вільних коштів на оренду житла ми теж не маємо, тому я просто опинилася в якомусь глухому куті і не знаю, що мені робити.
Я рано стала сиротою, тому мене виховувала старша сестра Олена, яка по суті, була мені як мама. Коли нашої мами не стало, Олена, яка була старшою від мене на 15 років, оформила опікунство наді мною, але перед тим вони з бабусею зробили так, що мій рідний батько написав відмову від мене.
Історія дуже заплутана, я тоді мала всього 8 років, і не зовсім розуміла, що відбувається. Мої батьки познайомилися, коли татові було 48 років, а мамі 33. Вона була заміжньою, і мала доньку Олену.
Мама розлучилася з своїм чоловіком і пішла жити до мого батька. Він був холостяком, і вже навіть не мріяв про шлюб і дітей, але моя мама все сама організувала – оголосила йому, що чекає від нього дитину і повела його в РАЦС.
Невдовзі народилася я. Мама жила у мого тата в невістках, а Олена після розлучення батьків залишилася з бабусею, маминою мамою. Вони обидві не зрозуміли вчинок мами, тому практично відмовилися від неї, і від мене заодно.
Мій батько любив заглядати у чарку, а з ним і стала полюбляти оковиту також і моя мама. Потім вона захворіла, вчасно не лягла в лікарню, і в підсумку її не стало.
Мене сестра з бабусею забрали в той же день, коли маму похоронили. Невдовзі вони переконали і батька відмовитися від мене. Так я стала жити з сестрою і бабусею.
10 років тому сестра вийшла заміж за хлопця з нашого села, і пішла жити до свого чоловіка. А я залишилася з бабусею. Вони були категорично проти того, щоб я спілкувалася з своїм батьком, тому вони його до мене не підпускали.
Рік тому не стало моєї бабусі. Я вже студентка, і вчуся, і підробляю, щоб мати гроші на прожиття. Нещодавно мій хлопець зробив мені пропозицію, і я погодилася.
Ми вирішили, що весілля буде дуже скромним, лише найрідніші, але мені дуже хотілося одягнути білу сукню і фату. Весільний одяг я сама собі купила, також змогла відкласти на бенкетний зал трохи грошей.
Я думала, що буде добре, якщо я запрошу і тата, хоч ми з ним давно не бачились, але Олена сказала, що в такому випадку вона на весілля не прийде.
Але це були ще не всі неприємні сюрпризи, які на мене чекали. Олена якось запитала мене, де я планую жити, а коли я сказала, що вдома, вона мені відповіла, що цей дім належить їй, і вона проти, щоб я там обживалася з сім’єю.
– А що тоді мені належить? – здивовано питаю.
– Тобі дісталася бабусина хата, – спокійно відповідає сестра.
Сказати, що я була засмучена, це нічого не сказати, бо у бабусі була не хата, а хижа, яка от-от розвалиться, і жити там просто неможливо.
Я проплакала всю ніч, мені було себе дуже шкода. Ну в чому я винна? Я просто не знала, що мені робити і як бути.
Але зранку мені зателефонував невідомий номер. Це був мій тато. Він звідкись дізнався, що я виходжу заміж, і сказав, що нам треба зустрітися.
Сестрі я нічого не сказала, і пішла на зустріч з татом. Виглядав він не дуже добре, зараз він літня і дуже одинока людина.
Тато сказав, що він захворів, і хоче свій будинок переписати на мене, свою єдину доньку, але треба юристів, щоб вони допомогли з оформленням документів.
Батько зі сльозами на очах просив у мене пробачення за те, що так легковажно від мене відмовився.
Я сказала, що мені треба подумати, бо останні події зовсім вибили мене з колії.
А що ви порадите мені зробити в цій ситуації, виходячи з свого життєвого досвіду? Бо я вже й не знаю, кому з родичів я можу вірити і довіряти?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
