Моєму чоловікові зараз 37 років. Я Віталія зустріла 5 років тому. Щиро кажучи, ця людина мені відразу сподобалася. Та й заробляє він непогано. Я знала наперед, що з ним мене чекає хороше життя. Але все виявилося не так-то просто.
Коли я перший раз прийшла в дім до свого чоловіка, я відразу оцінила там обстановку: усі люблять дуже добре поїсти, там приділяють дуже багато уваги цьому. У рідної сестри Віталія був день народження. Як мені сказав чоловік: “Нічого особливого та незвичайного не буде – святкуємо ми тихо в сімейному колі і подружка сестри прийде”.
Я прийшла до них в гості і здивувалася від побаченого: стіл накритий наче на весілля: декілька тарілок холодцю, домашня піца, багато різних салатів з майонезом, смажена велика курка, велика кількість різної випічки та солодощів. Я ще подумала тоді відразу: навіщо таке марнотратство, нас всього на дні народженні буле 6 людей, куди це потім викидати?
Тоді я ще не знала, що дуже помилялася! Зі столу відразу зміталося все, що стояло на ньому. Тато й мама Віталія теж люди чималенькі. Вони і працюють з їжею: свекор начальником влаштувався на великому продовольчому складі, а свекруха працює кухаркою в шкільній їдальні. Сестра чоловіка не те, щоб дуже велика, але стрункою її теж не назвати.
Оце сидять вони всі, їдять навіть не розмовляючи, тільки ложки стукають. Самі їли добре і мені постійно пропонували, щоб і я щось їла без перестанку: “Ти ж така струнка, аж світишся”. А я не можу, мені недобре від вигляду всієї цієї їжі. Як так можна?
Ну і розмови у них відповідні – тільки про їжу, таке враження, що більше нічого їх і не цікавило зовсім. Коли ми з нареченим подали заяву до РАЦСу, у свекрухи тільки і розмов було: як на майбутнє годувати її синочка. Ольга Вікторівна писала мені рецепти, пояснювала – як готувати усі страви, як він любить. Я кивала головою, брала ці листочки і викидала.
Ми все одно вже тоді жили разом, і я вже знала свій план: буду потроху відучувати його від такої їжі. У улюблені салати Віталія я салати замість майонезу стала додавати сметану або оливкову олію, та й робила їх з овочів, а не як його мама – “Олів’є” через день. А та порції зменшила.
А після того, як ми одружилися, я все ж вмовила Віталія їсти менше: мовляв, нам треба готуватися до народження дитини, потрібно бути здоровими. Він мене послухався, я все ж старша за нього на два роки, авторитет.
Чоловік прислухався до мене всього два місяці, поки я не дізналася, що чекаю дитину. Потім знову взявся за старе, особливо з вночі: ходив вночі до холодильника, їв усе, що було. Я його просила – але марно. На роботі купував в буфеті булочки і пиріжки і знову добре набрав. Я раділа, що тоді ми хоча б жили далеко від його батьків.
Але народилася дочка, нам треба було з’їжджати з орендованої квартири і брати кредит, щоб купити своє власне житло. І звичайно ж, за численними порадами всієї рідні Віталія ми взяли квартиру в новобудові – в 10-ти хвилин ходьби від будинку свекрів. І почалося! Я Віталія годую гарно, він їсть салати, легкий суп-пюре, а потім йде до матері наминати то борщ, то пельмені, то холодець зі своє улюбленим олів’є. Свекруха над ним ще й примовляє: “Бідного мого синочка погано годують!”
Я Віталію кажу: “Ось ми з тобою живемо в принципі непогано, а суперечки у нас тільки через твій апетит. Невже так важко змінити своє життя, не думати про жирне і солодке? Віталій обіцяє прислухатися до мене, але я впевнена, що він потайки бігає до своєї матері: за місяць нічого не змінилося. Не знаю, вже стала думати про розлучення. Чоловік не хоче змінитися заради своєї сім’ї.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
