З Оксаною ми познайомилися на день народженні у наших спільних знайомих.
Я, чесно кажучи, вже давно розчарувався в жінках. В той день я прийшов на день народження до свого друга. Компанія зібралася весела, розповідали історії на різні теми, анекдоти, рідні навіть читали вірші. Я подумав: «Вірші в наш час – це круто».
Вечір проходив спокійно, за вікном йшов дощ, і тут дзвінок у двері. Мій друг зайшов у кімнату з дівчиною, представив її, сказав, що це нова подруга його дружини, вони працюють разом. Її звали Оксана.
Наші погляди перетнулися, і я зрозумів, що Оксана мені дуже подобається. Ці очі, волосся, гарна статура, погляд сильної вольової дівчини. Я зрозумів, що для мене це все так просто не закінчиться, мене притягували її очі.
Ми з Оксаною почали зустрічатися. Так проходив день за днем, місяць за місяцем, вона переїхала до мене, закінчила інститут, у неї стало більше вільного часу. У нас все було чудово в усіх відношеннях, хоча, можливо, мені тоді так тільки здавалося.
Через три роки ми з Оксаною вирішили одружитися. Стояло питання, купити квартиру або зіграти шикарне весілля. Оксана, звичайно ж, вибрала другий варіант. Сказала, що переїдемо до її мами, там велика трикімнатна квартира, і до того ж мама згодна на це. А тут ще така новина, моя Оксана чекає дитину. Я від радості, що у нас буде дитина, погодився на все.
Ми зіграли весілля, а потім на світ з’явилася наша донечка Вікторія. Я не міг натішитися своєму щастю. Робив все для сім’ї, пішов ще на одну роботу, тільки щоб моя сім’я ні в чому не мала потреби та була щасливою.
Через пару років Оксана вирішила вийти на роботу. Я був проти, але вона наполягла на своєму, сказавши, що її набрид домашній побут. Наша донечка пішла в дитячий садочок, я продовжував працювати.
Я знав, що в житті не завжди буде свято, але намагався зробити, нехай не свято, але завжди щось хороше для своїх улюблених дівчаток.
Минали дні, мені довелося піти з однієї роботи, так як Оксана працювала майже добу. Виховання дочки лягло на мене, я в садок і з садка, я на прогулянку, я по магазинам. Разом з нашою мамою ми відпочивали дуже рідко. Я шкодував Оксану, так як вона дуже втомлювалася на роботі.
Так проходили роки, Донечці нашій виповнилося 10 років. Ми з дочкою їздили на різні розваги, вдома готували вечерю і завжди чекали маму з роботи. Я почав помічати, що Оксана якось змінилася, стала холодно ставитися до мене і навіть до дочки. Я все списував на роботу. Але в цей момент наші друзі почали говорити, що бачили, і не один раз, мою кохану дружину з незнайомим чоловіком. Я поговорив тоді серйозно зі своєю дружиною, але вона все заперечувала, сказала, що у неї немає часу на цю нісенітницю, вона багато працює зараз, і на подібні запитання відповідати не збирається. Все було сказано в такій формі, що я задумався. Згодом Оксана почала часто затримуватися на роботі, пояснювала це тим, що багато працює, бо не вистачає працівників. Я вірив, так як щиро кохав її.
Один раз Оксана прийшла з роботи і каже, що втратила одну сережку. Дивлюся, вона якась дивна, сумна. Я запитав, що сталося, вона, як завжди холодно відповіла: «нічого». Але мені було цікаво, і я вже серйозним тоном попросив, що б вона все розповіла.
Оксана була настільки була засмученою, що в розпачі почала все розповідати. Вона сказала, що зрадила мені, що давно зустрічається з іншим, що не може жити зі мною в одній квартирі, що про це дізналася дружина того чоловіка, прийшла до неї на роботу. Тепер вона не знає, що робити.
Я був в дуже здивований та розчарований, я зрозумів, що мені говорили правду, але я відмовлявся в це вірити.
Я, зробивши паузу, сказав, що ми розлучаємося. Дочку нашу я забираю з собою, так як вона їй не потрібна, тому що Оксана не займалася її вихованням ніколи, нічого про дитину не знає так як я.
На наступний день, я з’їхав в іншу квартиру. Доньці сказав, що вона поїде зі мною. На її запитання чому, я відповів, що коли підросте, тоді мене зрозуміє. Але, на мій жаль, дочка сказала, що вона нікуди не поїде, а залишиться жити з мамою.
Я зовсім заплутався. Мені від того сумно. Донька ще маленька і я не можу розповісти їй, як підло її мати зі мною вчинила.
Жити без дочки, не бачити її кожен день я не зможу. Завжди вирішував питання сам, а тепер прошу поради. Як мені бути далі, як почати нове життя і змиритися з усім?
А так все гарно починалося в нашому житті.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
