fbpx

Перед Новим роком ввечері ми зібралися купати малюка. Я пішла за Богданчиком і впала без свідомості. Чоловік тоді дуже злякався і одразу викликав швидку. Чоловік зібрав сина і вони приїхали в лікарню до мене. У цей вечір ми сильно посварилися. Він звинувачував мене в зраді. Я кричала, що не зраджувала. А на наступний день він поїхав до того лікаря

Перед Новим роком ввечері ми зібралися купати малюка. Я пішла за Богданчиком і впала без свідомості. Чоловік тоді дуже злякався і одразу викликав швидку. Чоловік зібрав сина і вони приїхали в лікарню до мене. У цей вечір ми сильно посварилися. Він звинувачував мене в зраді. Я кричала, що не зраджувала. А на наступний день він поїхав до того лікаря. Чоловік наче і вірив мені, але глибоко в душі у нього закрадався сумнів.

Майже відразу після весілля ми вирішили наpoдити дитинку. Робота у чоловіка хороша та й у мене гріх поскаржитися. Квартира у нього була куплена до весілля. За матеріалами

Минуло чотири роки, але так і не виходило наpoдити малюка.

Тоді я вирішила, що пройду обстеження в приватній клініки.

Прийшла на прийом. Я від радості ледь не заверещали коли лікар сказав:

– Ви абсолютно здорові.

А потім додав:

– Нехай ваш чоловік прийде на огляд.

Увечері я поговорила з чоловіком. Думала, що він не погодиться. На роботі він взяв день відгулу і через день поїхав в клініку. Додому повернувся вже ближче до ночі. Вид звичайно був у нього не дуже. Я його запитала де він був і чому не відповідав на дзвінки?

Тоді він мені сказав, що просто не хотів мене засмучувати. Лікар сказав, що він ніколи не зможе мати дітей. Тоді лікар запропонував зробити мені ЕКО, але він відмовився.

Я дуже засмутилася і плакала.

Вночі мені спало на думку, а що якщо нам усиновити дитинку.

Вранці я поговорила з чоловіком і запропонувала свою ідею. Він сказав, що треба подумати.

Щоб приховати усиновлення ми взяли відпустку за свій рахунок і поїхали з нашого міста майже на пів року.

Чоловік у мене програміст йому не склало труднощів довго сидіти без роботи. А я зайнялася збором документів на усиновлення.

Ми були просто щасливі коли зібрали всі документи і нам дали позитивну відповідь. Потім сказали коли буде дитя, від якого відмовилися нам відразу подзвонять.

Боже мій! Нарешті пролунав довгоочікуваний дзвінок. Нам сказали, що ми можемо приїхати і подивитися на малюка.

Ми відразу приїхали. Ми дуже хвилювалися, адже це ж маленька дитина, тепер ми відповідальні за нього. Медсестра винесла малюка. Він так солодко спав. Вона сказала, що зараз винесе ще одного і ми зможемо зробити вибір кого з них заберемо.

Я сказала, що не треба. Ми заберемо цього малюка.

Медсестра розповила малюка, це був хлопчик. Він потягнувся і почав тихенько розмахувати своїми маленькими рученятами. Я взяла його і пригорнула до себе. Я не могла описати те, що відчувала в той момент.

Ми забрали малюка, назвали його Богданом. І вже повноцінною сім’єю повернулися в своє місто. Приймали купу подарунків і привітань.

Я пішла в декpет. Повністю занурилася в дитячі турботи. Нас з чоловіком це тільки радувало.

Буквально перед Новим роком ввечері ми зібралися купати малюка. Я пішла за Богданом і впала без свідомості. Чоловік тоді дуже злякався і одразу викликав швидку. Чоловік зібрав сина і вони приїхали в лікарню до мене. Пізніше лікар сказав йому, що ні чого страшного немає, таке буває.

У цей вечір ми сильно посварилися. Він звинувачував мене в зраді. Я кричала, що не зраджувала.

-Як не зраджувала? Лікар виразно сказав, що я ніколи не зможу мати дітей.

На наступний день він поїхав до того самого лікаря який йому сказав, що дітей у нього не буде.

Коли Мишко отримав всі результати. Він поставив лікареві питання:

– Як таке взагалі могло вийде? Адже ви ж тоді сказали, що я не можу мати дітей.

– Михайло, я не можу зараз відповісти на ваше запитання. Це займе кілька днів.

Тоді чоловік приїхав додому привіз букет красивих троянд і золоте кільце в знак примирення. Він попросив вибачення за те, що засумнівався в мені. Ми помирилися.

Через сім місяців я народила доньку Василинку.

Через певний час чоловікові знову призначили обстеження, щоб вже точно впевнитися, що все у нього в порядку. І тоді чоловік не втримався і розповів лікарю, що ми усиновили дитину.

Зараз доньці вже 1,5 року, а синові скоро виповниться 3.

Зараз я знову в положенні. У клініці нам сказали, що таке диво буває в сім’ях які спочатку усиновлюють дитину а потім самі можуть наpoдити.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page