В цьому році мій син Богдан вперше не приїхав до нас на свята. Останнім часом він дуже змінився, не хоче спілкуватися з родиною і я навіть не знаю, що з цим робити. Все через його дружину.
У мене дітей троє, Богдан – середній, йому 29 років. Є ще старша донька Наталя, 32 роки і молодший син Любомир, 24 роки. Дочка вийшла заміж шість років тому, вони з чоловіком живуть окремо, мають донечку.
Два роки тому одружився і мій молодший син, він зустрічався кілька років з своєю одногрупницею, а після закінчення університету вирішили побратися. Ми з чоловіком не перечили, бо самі в свій час побралися молодими, разом будували своє життя, разом працювали, ставали на ноги.
Ми багато чого досягли за роки шлюбу, наша сім’я живе в достатку. Чоловік багато років тому вирішив їздити за кордон на заробітки, я його підтримувала в цьому, а потім і сама з ним поїхала. Діти були з моєю мамою спочатку, але коли ми облаштувалися на новому місці, ми забрали їх до себе.
Коли молодший син вирішив одружитися, ми з чоловіком зрозуміли, що пора дітям щось дати на старт. У нас були непогані накопичення, ми їх порівну розділили між трьома дітьми.
Наталя вже на той час жила з чоловіком у його будинку, то ж наші гроші вони вирішили пустити в бізнес. Любомир вирішив будувати будинок, вклав ці гроші в будівництво, а Богдан купив собі двокімнатну квартиру.
За долю середнього сина ми з чоловіком найбільше хвилювалися, бо щось не щастило йому в особистому житті. Але влітку цього року син нас ощасливив, що буде одружуватися. Ми раділи за нього, але нас насторожував той факт, що вони були знайомі всього кілька тижнів. Але Богдан сказав, що це не обговорюється, бо його наречена чекає дитину.
Великого весілля вони не хотіли, майбутня невістка відразу почала показувати свій характер. Все почалося з того, що вона щось не поділила з моєю донькою (а бачилися вони всього кілька разів), і тому Валерія не захотіла бачити Наталю на своєму весіллі. Я сказала синові, що так недобре, але він став на сторону дружини.
В результаті вони просто розписалися. Син відразу від нас відділився, до нас не приходить, до себе не запрошує. Ну нехай, ми не втручалися, аби лише їм було добре.
А перед Новим роком Богдан мені зателефонував і сказав, що хоче продавати квартиру, і купувати більшу, так захотіла Валерія, мовляв, скоро з’явиться дитина, треба більше місця.
Я йому кажу, а хіба в двокімнатній квартирі, площею 68 квадратних метрів, буде мало місця для вас трьох? Сину, не роби цього, куплена вами квартира буде спільно нажитим майном, і якщо що, тобі прийдеться її ділити, ти ж зовсім не знаєш Валерії, ви так мало часу разом, почекай трохи, а потім вирішиш що робити.
Син моєї поради не послухався, образився, перестав з нами спілкуватися і на Різдво до нас не приїхав, хоча ми його чекали, був і Любомир з дружиною, і Наталя з чоловіком і внучкою. Тільки Богдан не приїхав, перший раз в житті син був не з нами.
Дочка сказала, що свою квартиру Богдан вже виставив на продаж. Що ж, подивимося, що буде далі, але я сумніваюся, що це правильний вчинок. Але як відвернути сина від помилкового кроку, я не знаю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.