Перед Новим роком Олена випадково побачила у телефоні Олексія фотографію нового iPhone.
Її майбутній чоловік радився з друзями, який колір вибрати. Серце Олени забилося швидше — нарешті Олексій зрозумів, як важливі для дівчини такі знаки уваги.
Олена давно мріяла про новий телефон. Старий смартфон ледве справлявся з основними функціями, але вона терпляче чекала, коли настане той особливий момент. І ось він — їх перший Новий рік як заручених.
Останні дні грудня пролетіли в приємних клопотах. Олена прикрасила квартиру гірляндами, купила нові прикраси для ялинки і замовила святковий стіл у ресторані, який дуже любив Олексій. Вона хотіла, щоб цей вечір став особливим для них обох.
31 грудня Олена встала раніше. Потрібно було забрати торт, який вона замовила спеціально для святкової вечері — улюблений десерт Олексія з чорничною начинкою. Вона продумала кожну деталь святкування.
День пролетів непомітно в різних справах та турботах. Ближче до вечора приїхав Олексій — задоволений і трохи хвилюючийся. Він постійно дивився в телефон і переписувався з кимось.
— Все добре? — запитала Олена, помітивши, як він ще раз перевіряє повідомлення.
— Так-так, — мимоволі відповів Олексій. — Яна не може вирішити, чи приїде сьогодні.
Олена трохи насторожилась. Яна, молодша сестра Олексія, часто змінювала їхні плани. Олексій дуже піклувався про неї, завжди готовий був приїхати на перший поклик.
Олена розуміла важливість сімейних зв’язків, адже в хорошій сім’ї заведено підтримувати рідних людей, але іноді їй здавалося, що Яна зловживає турботою свого рідного брата.
— Але ж ми домовлялись провести цей вечір удвох, — обережно нагадала Олена.
Олексій знизав плечима:
— Яна просто забіжить на годинку, подарунки подивиться. Ти ж не проти?
Олена хотіла заперечити, але промовчала. Вона не хотіла псувати святкову атмосферу. Врешті-решт, година — це не так багато.
Без п’яти дванадцять у двері подзвонили. На порозі стояла Яна з великим пакетом подарунків.
— З прийдешнім тебе! — вигукнула вона, обіймаючи брата.
Олена злегка усміхнулася. Ще на самому початку їхніх стосунків вона помітила, як Яна демонстративно ігнорує її. І зараз — вона ледве кивнула на Олену.
— Давайте відкриємо подарунки до бою курантів! — запропонувала Яна, сівши на диван.
Олена хотіла заперечити — згідно традиції подарунки відкривають після півночі. Але Олексій вже схвально кивав і діставав коробки з-під ялинки.
— Тримай, сестричко, — Олексій подав Яні маленьку упаковку.
Олена затримала подих. Напевно, це не той iPhone — коробка занадто мала. Подарунок для сестри мав бути скромнішим, адже новий телефон коштує чимало.
Яна швидко порвала упаковку і вигукнула:
— Олексію, ти чудо! Саме такий я і хотіла! Я просто мріяла про нього!
В руках Яни блищав новий iPhone останньої моделі — точно такий, який Олена бачила на фотографії в телефоні Олексія. Земля неначе вислизнула з-під її ніг.
— Я ж знав, що тобі сподобається, — посміхнувся Олексій. — Ти ж давно мріяла про нього.
Олена відчула, як у неї на очі навертаються сльози. Вона до останнього сподівалася, що це помилка, що є ще один телефон — для неї. Але наступним подарунком виявилася коробка цукерок.
— Ось, тримай, — Олексій простягнув Олені яскраво упаковану коробку. — Твої улюблені, з цілісним лісовим горіхом.
Олена механічно прийняла подарунок. В голові крутилася одна думка: як Олексій міг так вчинити? Хіба молодша сестра заслуговує на такий дорогий подарунок, а його наречена — тільки коробку цукерок?
Яна вже повністю зацікавлена новим телефоном, радісно коментувала кожну функцію.
Олексій схилився до сестри, допомагаючи розібратися з налаштуваннями. Олена сиділа в кріслі, стиснувши коробку цукерок, і відчувала, як всередині наростає обурення.
— О, вже без п’яти! — вигукнула Яна, не відриваючись від екрану нового телефону.
Олексій потягнувся за фужерами, а Олена мовчки дивилася на святковий стіл, який готувала з таким хвилюванням. Усі страви, приготовані з любов’ю для нього, раптом здалися несмачними і зайвими.
— Давайте швиденько фужери! — Олексій став готувати все.
Олена машинально простягнула фужер. В її голові крутилося питання, скільки часу вона витратила на пошук ідеального подарунка для Олексія — ексклюзивного шкіряного портфеля ручної роботи, про який він давно мріяв.
Президент на екрані телевізора розпочав привітання.
Яна, не відриваючись від телефону, робила селфі з братом. Олена сиділа осторонь, почуваючи себе зайвою на цьому святі.
— З Новим роком! — вигукнув Олексій, коли куранти пробили дванадцять.
— З Новим роком, брате! — Яна поглянула Олексія.
Олена ледь торкнулася того фужера.
Вона спостерігала, як Олексій допомагає сестрі налаштувати новий телефон, пояснюючи кожну функцію. На Олену він навіть не поглянув.
— Брате, зроби фото на новий телефон! — Яна потягнула Олексія за рукав. — Камера просто фантастична!
Олена встала з-за столу:
— Піду, принесу гаряче.
На кухні Олена прислонилася до холодильника, намагаючись стримати сльози.
Чому Олексій не бачить, як боляче він робить своїй нареченій? Чи справді Яна важливіша за неї?
— Олено, все гаразд? — Олексій заглянув на кухню. — Ти якось сумна.
Олена глибоко зітхнула:
— Олексію, скажи, чому ти подарував iPhone Яні?
— В сенсі? — здивовано підняв брови Олексій. — Яна давно про нього мріяла.
— А я? — тихо запитала Олена. — Ти ж знаєш, що мій телефон ледь працює, він старенький і новий телефон мені те ж би був потрібний також, тим паче, якщо ти мав гроші на такий дорогий.
Олексій знизав плечима:
— Ну, я подумав, що тобі більше сподобаються цукерки. Ти ж любиш солодке, це твої улюблені.
— Правда? — Олена відчула, як усе всередині стискається. — Тобто сестрі — дорогий телефон, а мені — коробка цукерок?
— Олено, ну що за дитячі розбірки? — Олексій наморщив лоба. — Це просто подарунок. Яна — моя сестра, наші батьки завжди жили в бідності, нічого нам не могли купити, у сестри було бідне дитинство, зараз вона сама ще не заробляє добре, батьки допомогти їй теж не можуть, мені дуже хотілося здійснити її мрію, зрозумій.
— А мене? — голос Олени тремтів. — Ти хочеш мене радувати?
— Олено! — донісся голос Яни з кімнати. — Олексію, йди сюди, я не можу налаштувати телефон!
Олексій глянув на Олену з невдоволенням:
— Давай потім поговоримо, добре? Яна чекає.
Олена залишилася одна на кухні. Механічно вона дістала з духовки м’ясо, яке готувала цілий день, адже маринувала довго. Улюблена страва Олексія з особливим маринадом. Тепер усе це здавалося марним.
В кімнаті Яна захоплено розглядала новий телефон:
— Брате, ти найкращий! Не дарма я саме тобі розповіла про цей iPhone!
Олена аж закам’яніла. Значить, Яна сама попросила телефон у брата? А ж Олексій знав, як її наречена мріє про новий смартфон. Знав, але вирішив порадувати сестру.
— Олено, неси вже гаряче! — закликав Олексій. — Ми голодні!
Олена принесла страву в кімнату. Яна навіть не підняла очей від екрану нового телефону. Олексій допомагав їй налаштовувати додаток.
— Може, відкриємо інші подарунки? — запропонувала Олена, намагаючись привернути увагу Олексія.
— Так, зараз, — неуважно відповів він. — Яно, дивись, тут ще є класна функція для фото та відео тут дуже гарне можна робити.
Олена сіла в крісло, дивлячись на нерозпакований портфель під ялинкою. Вона стільки часу витратила на його пошук, але тепер не хотіла його дарувати.
— Добре, мені вже пора, — Яна нарешті відірвалася від телефону. — Спасибі за чудовий подарунок, братику!
Олексій пішов проводжати сестру. Олена чула їхні голоси в прихожій:
— Ти точно доїдеш нормально?
— Звісно, замовлю таксі через новий телефон! — радісно відповіла Яна.
Коли Олексій повернувся в кімнату, Олена вирішила поговорити.
— Нам потрібно поговорити.
— Тільки не починай, — Олексій втомлено махнув рукою. — Я не хочу псувати свято.
— Ти вже його зіпсував, — тихо сказала Олена. — Ти не розумієш?
— Що я маю розуміти? — Олексій почав дратуватися. — Ти заздриш її подарунку, який я зробив рідній сестрі, яка все життя прожила в бідності?
— Це не про подарунок, — Олена відчула, як голос тремтить. — Це про твоє ставлення. Ти завжди ставиш сестру на перше місце.
Олексій різко встав:
— Знаєш що? Мене набридли ці претензії. Яна — моя родина, я буду про неї піклуватися, хочеш ти цього чи ні.
— А я? — Олена теж встала. — Хто я для тебе?
— Ти моя наречена, але це не означає, що я маю забути про сестру, — Олексій роздратовано провів рукою по волоссю.
Олена мовчки дивилася на святкову ялинку. Різнокольорові вогники нагадали їй про минулорічний Новий рік, коли Олексій подарував їй кухонний комбайн. Тоді Олена теж стримувала сльози, переконуючи себе, що важлива не романтика, а практичність.
— Знаєш, скільки разів я натякала, що хочу новий телефон? — тихо запитала Олена. — Кожного разу, коли він зависав, кожного разу, коли не могла нормально зробити фото.
— Олено, ти ж знаєш мою думку — техніка повинна працювати, поки не зламається, — Олексій сказав це спокійним тоном. — Твій телефон ще цілком функціонує, для основних функцій потрібних – він ще нормальний.
— А телефон Яни? — Олена відчула, як дрожить її голос. — Він теж працював.
— Це інше, — Олексій відвів погляд. — Яна просто.
— Просто твоя сестра, так? — Олена сумно усміхнулася. — А я просто наречена, яка заслуговує тільки коробку цукерок?
Олексій важко опустився на диван:
— Давай не будемо сперечатися на свято.
— А коли будемо? — Олена підійшла до вікна. — Коли обговоримо, що для тебе завжди важливіша сестра, ніж я? Що мої бажання для тебе на другому плані?
За вікном падав сніг. Олена згадала, як три роки тому, в такий самий сніжний вечір, Олексій подарував їй набір каструль. Тоді Олена мріяла про поїздку в гори, куди їхали всі їх друзі та знайомі завжди, але Олексій вирішив, що практичний подарунок важливіший.
— Я думала, що iPhone був для мене, — раптом сказала Олена, повертаючись до Олексія. — Я побачила фотографію в твоєму телефоні два тижні тому.
Олексій здригнувся:
— Ти лазила в моєму телефоні?
— Ні, ти сам показував мені фотографії, і я випадково побачила, — Олена похитала головою. — Я так раділа, думала, ти нарешті зрозумів, як важливі для мене не просто практичні, а душевні подарунки.
— Яна подзвонила на минулому тижні, — тихо сказав Олексій. — Розповіла, як мріє про цей телефон. Я подумав.
— Ти подумав, що Яна важливіша за мене, — завершила Олена його думки. — Як завжди.
— Облиш все драматизувати! — Олексій підвищив голос. — Це просто телефон!
— Ні, Олексію, — Олена відчула дивне спокій. — Це не просто телефон. Це показник того, як ти розставляєш пріоритети.
У кімнаті повисла тяжка тиша. Тільки тихий дзвін годинника, того самого колекційного, який Олена подарувала минулого року, порушував мовчання.
— Я втомилася бути на другому місці, — нарешті сказала Олена. — Втомилася від того, що мої почуття нічого не значать для тебе.
— Це неправда, — Олексій намагався взяти її за руку. — Я щиро кохаю тебе.
— Кохаєш? — Олена відсторонилася. — Тоді чому кожного разу, коли потрібно вибирати між мною і Яною, ти обираєш її?
— Вона моя рідна сестра! — вигукнув Олексій. — Я зобов’язаний про неї піклуватися!
— А про мене? — Олена подивилася йому в очі. — Хто подбає про мої почуття?
Олексій відкрив рот, але не знайшов, що відповісти. Вперше за шість років він, здається, задумався над словами Олени.
— Знаєш, — Олена підійшла до ялинки і дістала акуратно загорнутий портфель, — я теж приготувала тобі подарунок. Знайшла саме ту модель, про яку ти мріяв.
— Олено, — Олексій розгублено подивився на коробку.
— Але я передумала, — Олена поклала подарунок назад. — Тому що зрозуміла: ти не оцінитимеш, скільки часу і сил я витратила на його пошуки. Для тебе це просто ще одна річ.
— Ти несправедлива, — Олексій похитав головою. — Я ціную твою турботу.
— Правда? — Олена сумно усміхнулася. — Тоді чому ти ніколи не думав про те, що важливо для мене?
Олена підійшла до вхідних дверей і почала одягати куртку.
— Куди ти? — Олексій схопився з дивану.
— Мені потрібно подумати, — Олена застебнула ґудзики. — Про нас, про майбутнє, про те, чи готова я все життя бути другою після твоєї сестри.
— Але це ж свято сімейне, — Олексій здивовано сказав.
— Свято закінчилося, коли ти вирішив, що Яна важливіша за мене, — Олена озирнулася. — Чи не так?
Вона вийшла з квартири, залишивши Олексія наодинці з його думками.
Йшла темними засніженими вулицями і сама задавала собі питання чи варто одружуватися з таким чоловіком. Чи буде вона щасливою з ним?
Фото ілюстративне.
