Анна все своє життя тільки й те робила, що дбала про інших. Про себе вона звикла думати в останню чергу.

Вони з чоловіком жили бідно, в однокімнатній квартирі, яку отримали від заводу, на якому працювали. Там народилося і двоє їхніх дітей.

Потім все життя збирали гроші, щоб придбати більше житло, собі у всьому відмовляли, аби лише швидше назбирати необхідну суму.

І хоч гроші у них були, та квартиру вони за них не купили, бо якраз донька надумала заміж виходити, і довелося вже квартиру доньці купувати.

Син теж через кілька років створив сім’ю, але йому вже Анна з чоловіком не мали що дати. Та Тарас на них не ображався:

– Мамо, не хвилюйтесь, Ви дали мені найважливіше – життя! Все решту, дасть Бог, я сам собі зароблю.

Син і справді старався з усіх сил, багато працював, швидко піднімався по кар’єрних сходинках, і таки збудував собі великий заміський будинок. Все у них з дружиною добре, двійко діток підростає.

Донька теж вдало вийшло заміж, щоправда, зять захотів жити в Америці, і спочатку він сам туди поїхав, а потім і доньку забрав до себе.

Коли їхали, їм гроші були потрібні, то ж вони попросили в мами дозволу, продати ту квартиру, в якій вони жили, щоб мати гроші на перший час в чужій країні.

Анна тоді дуже замутилася, і через те, що донька їде так далеко, і через те, що квартиру вони продають, адже вони з чоловіком пів життя гроші на неї складали.

– Отак ми з тобою, Степане, життя прожили, а нічого і не нажили, – якось поскаржилася Анна своєму чоловікові.

– Може, Ганнусю, ми і не маємо великих статків, та у нас є двоє чудових дітей, четверо внуків, так що Бог нас точно щедро винагородив! А гроші – не всі їх можуть мати, та й хіба в них щастя? – заспокоїв дружину чоловік.

Перед Новим роком до Анни заїхав син, наказав збиратися, бо святкувати будуть у нього.

Анна тоді вперше переступила поріг будинку сина, бо він сам лише недавно переселився. Такої краси Анна в своєму житті ще не бачила! Будинок величезний, все зроблено настільки красиво, що очей не відвести.

– Синку, яка ж я рада за тебе! Який ти у мене молодець! – сплеснула руками Анна.

– Мамо, це ще не всі сюрпризи, – посміхнувся Тарас. – Ми з дружиною хочемо, щоб ви з батьком жили з нами, тут місця на всіх вистачить!

Анна і не думала, що в її житті все ще може так круто змінитися. Але доля приготувала для них з Степаном отакий от сюрприз – добрих дітей, які не забули про своїх батьків.

Донька теж дбає про них, вони з чоловіком вже трохи обжилися на новому місці, стали заробляти, тому дочка фінансово допомагає щомісяця. І до себе в Канаду кличе, каже, що зараз це можна зробити без проблем, але Анна відмовляється, каже, що це занадто далеко.

Їм і у сина дуже добре, навіть не віриться, що так буває.

– Я ж казав тобі, що ми з тобою багаті люди, – обійняв Степан дружину. – Бо виховати добрих і людяних дітей в наш час – то і справді велике багатство.

Олеся Біла.

Cпеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.