fbpx
Життєві історії
Перед невісткою своєю я маю великий гріх, бо не приймала її з самого початку. Я вважала, що вона занадто бідна для нас. Мій чоловік не був таким категоричним, і сказав, що якщо син її вибрав, то так тому і бути. Навіть їм квартиру купив, щоб вони окремо жили. Я багато років ставилася до неї як до пустого місця, а в кінці виявилося, що саме вона мене в старості доглядає

Перед невісткою своєю я маю великий гріх, бо не хотіла її з самого початку. Я вважала, що вона занадто бідна для нас.

Син у нас був один, ми його ростили в дуже гарних умовах, адже ми з чоловіком жили доволі не бідно.

Чоловік мій, Валерій Степанович, був шанованою в нашому районі людиною. Він був керівником в органах влади, його знали і поважали всі.

Я майже не працювала, бо біля такого чоловіка мені не треба було ходити на роботу. Гроші у нас були, тому основним моїм завданням було тримати будинок в порядку і доглядати за нашим сином.

Віктора я водила на всі гуртки, які лише можна, розвивала його і в музиці, і в спорті. Вкладала в нього багато сил і грошей, бо хотіла, щоб він виріс і став успішною людиною.

В мене все вийшло, син закінчив інститут, і чоловік його влаштував на хорошу роботу. Посада поки-що була невелика, але з можливістю кар’єрного росту.

Все у нас було чудово, поки син не повідомив, що буде одружуватися.

Я уявляла, що він приведе красуню-невістку, щоб з поважної родини була, і щоб йому рівнею стала, а він вирішив нас ошелешити тим, що буде одружуватися з Настею, донькою прибиральниці.

Як таке могло статися, що з усіх дівчат на планеті він вибрав саме її, я не знаю. Та я зразу сказала, що свого благословення на цей шлюб не дам.

Мій чоловік не був таким категоричним, і сказав, що якщо син її вибрав, то так тому і бути. Навіть їм квартиру купив, щоб вони окремо жили.

Син одружився з Настею, але її я в своєму домі не приймала. Навіть коли внуки пішли, син з дітьми до мене приїжджав, а невістка ні.

Я багато років ставилася до неї як до пустого місця, а в кінці виявилося, що саме вона мене в старості доглядає.

Чоловіка мого не стало давно. І син, на жаль, пішов занадто швидко у засвіти.

Я сама живу, і все чекаю, що Настя моя до мене прийде.

А вона приходить щодня, наче нічого і не сталося. І все необхідне мені приносить, і їсти готує, і в хаті прибереться. Навіть не знаю, що би я без неї робила.

Скільки мені ще Бог днів відміряв, стільки буду в неї пробачення просити. Добре серце має ця дитина. І син мій з нею прожив щасливе життя.

Так що не в грошах і маєтках щастя! Тепер я це дуже добре розумію.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page