fbpx

Перед кожним Новим роком свекор видавав своїй дружині гроші на подарунки дітям. Дві тисячі нам з чоловіком і сином і ще стільки ж на зовицю і її чоловіка з дочкою. До нас доходила десята частина коштів. «Зекономлені» гроші свекруха віддавала своїй дочці. Коли все це з’ясувалося, я перестала з ними спілкуватися

В минулому році в грудні у мене була відпустка і саме з неї розпочалася вся ця історія. На початку місяця у зовиці захворіла дочка, яку було вирішено спихнути мені на поруки, щоб її батьки на лікарняному гроші не втрачали. Я відмовилася, адже щодня мені треба було самостійно вранці забирати племінницю чоловіка, а вечорами, в самий час пік, відвозити її додому.

Справа в тому, що рівно рік тому, в грудні,  у нас відключили опалення на два дні, щось там зламалося і ремонтували. Вдома було холодно, тому ми почали проситися до родичів чоловіка. Свекруха прикинулася хворою, демонстративно покашляла в трубку, що не завадило їй на наступний день поїхати в гості до дочки. Сама зовиця відмазалася турботою про дитину – раптом мій син її дочку чимось заразить?

Одним словом, прихистити нас на кілька днів усі вони відмовилися. Хоча до того моменту і свекруха до нас приїжджала в гості, залишаючись на ночівлю на кілька днів. І зовиця, як з чоловіком посвариться, до нас бігла і жила, поки її чоловік пробачення не випросить.

Ми з чоловіком висновки зробили. Гроші, які ми відкладали, витратили на готель, і два дні жили там всією сім’єю. Саме тоді до чоловіка нарешті дійшло, що його сім’я – я і син, а для своїх рідних жінок він так, невеликий спонсор.

Після цього їздити до нас свекруха перестала зовсім. Подарунків на минулий Новий рік, зрозуміло, ми нікому не зробили. Принаймні тих, яких вони очікували. Купили всім по красивій ялинковій іграшці, чисто символічно. Хоча раніше ми дарували хороші дорогі іграшки племінниці, побутову техніку чи прикраси свекрам і зовиці. Нам же ніхто ніколи нічого не дарував.

Чоловікові сподобалося дарувати рідні недорогі подарунки. І на восьме березня його мама і сестра отримали по листівці і за сертифікатом на 200 гривень в магазин парфумерії. А не як роком раніше – дорогущий фен-щітку і мультиварку. Вони, звичайно, помітили зміни в нашій поведінці і на дні народження нас не покликали, тому ми взагалі нічого купувати не стали.

Свекор в свій день народження працював, але йому подарунок ми передали, нам він ніколи нічого поганого не робив. А сама зовиця перестала до нас бігати від чоловіка. Один раз подзвонивши, і отримавши відмову, лаятися зі своїм чоловіком вона перестала. Тікати стало нікуди.

Моя відмова посидіти з дитиною під час своєї відпустки була сприйнята як особиста образа всього сімейства. Зовиця пішла на лікарняний сама. Від нас відстали, але образилися. А я продовжила насолоджуватися відпусткою. Зрозуміло, мені було б не важко посидіти з племінницею. Але як з нами, так і ми з ними.

А три дні тому свекруха зателефонувала і повідомила, що гроші нам на подарунки вона віддала доньці, їй потрібніше. Але ми самі в цьому винні.

На кожен новорічне свято мій чоловік отримує від матері піну для гоління, онука бабуся обдаровує черговою маленькою книжкою. А я, взагалі, нічого. То ж я не сильно розстроїлася.

Свекра зачепила наша відмова, яку він сприйняв як зневагу до його дружини і дочки (про відмову посидіти на лікарняному він знав, йому наскаржилися) і запросив сина на зустріч. Вони зустрілися вранці, перед роботами. І тоді-то з’ясувалася дуже цікава деталь. Перед кожним Новим роком свекор видавав своїй дружині гроші на подарунки дітям. 2000 нам з чоловіком і сином і ще стільки ж на зовицю і її чоловіка з дочкою.

До нас доходила, якщо брати по максимуму, десята частина коштів. «Зекономлені» свекруха віддавала своїй дочці. Сам свекор постійно працює, хоч він і на пенсії.

Справедливість була відновлена. Свекор, вислухавши розповідь мого чоловіка, отетерів. Без відома свекрухи, він віддав моєму чоловікові 10 тисяч в якості подарунка за всі минулі свята мені і онуку. Чоловік не хотів брати, намагався відмовитися, але не вийшло. Грошам я зраділа, вони ніколи не бувають зайвими.

Тепер свекруха ще більше на нас образилася, каже, що ми її з чоловіком посварили. А зовиця образилася ще більше, що її дочку свекор обділив. І натяками-натяками гроші у нас вициганити намагається. Але не бачити їй цих грошей. А я не знаю, як тепер себе вести з матір’ю чоловіка. Я не очікувала від неї великої любові і розуміння, але щоб так? Хочу повністю припинити спілкування, мені неприємно навіть з нею по телефону розмовляти.

Одна справа, коли грошей немає, тому купується книжечка онукові. І зовсім інша, коли гроші їй давали, а вона їх витрачала на свою дочку. Я вважаю, що до усіх дітей і усіх онуків треба відноситися однаково.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page