Ми з Павлом познайомилися, коли вчилися на останньому курсі в університеті. Відразу сподобалися один одному і вирішили, що будемо одружуватися. Після отримання дипломів ми влаштувалися на роботу і зіграли весілля. Жити ми стали на знімній квартирі, але це було дуже дорого. Тому через пів року ми переїхали жити до моєї мами. У неї була трикімнатна квартира, і місця вистачало для всіх.
Павло зміг влаштуватися на дуже хорошу роботу і отримував доволі непогані гроші. А через рік його батьки повідомили нам дуже гарну новину: їхні друзі їдуть за кордон і продають в нашому місті хорошу двокімнатну квартиру. Ось цю квартиру і вирішили батьки Павла купити і подарувати синові.
Нашій радості не було меж, адже тепер нам не треба було думати про те, звідки взяти гроші на квартиру. Свекри купили квартиру і оформили її на Павла. Ми зробили там ремонт і через три місяці переїхали. Жили ми дуже добре. А через рік я народила дочку. Чоловік працював, а я сиділа вдома – в декреті. Я займалася домашніми справами і ростила нашу дочку.
Тим часом у мого чоловіка раптом з’явилися якісь сумнівні друзі. Він став дуже багато часу проводити в гаражі і дуже мало часу вдома.
Я думала, що він в гаражі займається ремонтом машини, але я помилялася. Павло почав випивати. Природно, що мені це не подобалося дуже сильно, і через це у нас почалися перші непорозуміння. Але як тільки я починала висловлювати своє невдоволення, це ставало ще одним приводом для Павла, щоб піти з дому.
Я не могла бігати за ним по всьому місту з маленькою дитиною на руках. Щоб повернути чоловіка в сім’ю, я звернулася за допомогою до батьків свого чоловіка.
Але свекруха мені не повірила:
– Це зовсім не схоже на мого Павлика. Він не може себе так поводити. Може, у нього якісь неприємності? Не хвилюйся! Все буде нормально!
Йшов час, але ставало краще, а тільки гірше. Павло почав прогулювати роботу. Спочатку начальство це йому пробачало, адже він був дуже хорошим фахівцем. Але потім Павла все-таки звільнили з роботи.
Після цього наше життя перевернулося повністю. Чоловік часто вже не приходив додому ночувати. Мені дзвонили сусіди, і я часто тягнула його додому нетверезого. Мені це дуже набридло, я втомилася.
Я намагалася з цим боротися, але нічого не допомагало. Я навіть їхала на час до своєї мами в надії, що Павло одумається і візьметься за розум. Але коли я поверталася, то в квартирі був справжній безлад. Я терпіла таке життя два роки. А потім я зрозуміла, що мій чоловік вже ніколи не стане колишнім і я подала на розлучення. І природно і на розділ майна.
Ділити ми повинні були квартиру і машину. Такий поділ майна абсолютно не влаштував мою свекруху. Ділитися зі мною квартирою вона категорично не хотіла.
– Цю квартиру я купила для свого сина! Невже у тебе вистачить совісті судитися за неї? – заявила мені вона.
Але я наполягла на своєму і отримала частку від продажу квартири. Правда, на покупку квартири цих грошей не вистачило. Так що мені довелося повернутися до мами. Буду жити сама, і буду ростити свого сина. Якщо пощастить зустріти хорошого чоловіка, тоді спробую влаштувати своє особисте життя, але поспішати не буду і буду дуже обачною.
А Павла мені шкода, не знаю, як складеться його подальше життя, але швидше за все, нічого доброго з цього не вийде.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
