Батьки Павла дотримувалися суворих правил щодо моралі, і сина свого виховували так само. «Зустрічайся з ким хочеш, – говорили вони дорослому синові, але одружуйся тільки з скромною і порядною дівчиною. Навіщо тобі зіпсований товар? Ми тобі навіть речі в комісійному магазині не купуємо, а тут дружина, мати твоїх дітей».
Павло з батьками був повністю згоден, і, хоча йому подобалися красиві, жваві, гострі на язик дівчата, своєю нареченою він бачив милу, мовчазну, слухняну дівчину, гарну господиню і прекрасну мати. Дітей він теж дуже хотів, та й батьки на цю тему теж бесіди проводили. «Ти, синку, не затягуй з цією справою. А то знаємо ми нинішню моду – для себе, мовляв, хочу пожити, кар’єру зробити, світ подивитися. Ось так поживете кілька років, потім її і не допросишся народити – кому потрібні зайві клопоти з малюками».
Треба сказати, що Павло мав успіх у дівчат – високий, спортивний красень, в свої 25 років вже завідував філією солідної фірми. Вони охоче відповідали на його залицяння, приймали його подарунки і знаки уваги – їм здавалося, що, якщо Павло їх щедро обдаровує, значить, має серйозні наміри щодо них.
Однак, дівчата помилялися. Павло не був жадібним, йому подобалося радувати легковажних красунь, тим більше, це було так просто – купити великий букет або відвести в дорогий ресторан, і красуня вже твоя.
Все це ще більше зміцнювало його впевненість в тому, що батьки мають рацію, кажучи про те, що всі ці красуні для сімейного життя не підходять. І він шукав свою скромницю. З Оленою він познайомився на дні народження приятеля – Павло одразу помітив сором’язливу дівчину, яка майже ні з ким не спілкувалася, не веселилася разом з усіма, не танцювала. Вона періодично зникала на кухні, щоб повернутися з новою стравою або віднести брудний посуд.
«Це моя сестра, – пояснив приятель, – попросив допомогти і Олена погодилася».
Олена була щаслива, що такий хлопець, як Павло, звернув на неї увагу – до цього вона ні з ким не зустрічалася, в той час як всі її подружки вже встигли змінити кількох бойфрендів і лякали її перспективою залишитися в старих дівах, в її то 20 років.
Не минуло й півроку, як Олена і Павло одружилися, чим дуже потішили родичів з обох сторін. Батьки Павла вибір сина схвалили – невістка відповідала всім їх вимогам.
…Рівно через дев’ять місяців після весілля у молодят народився син, а ще через рік – донька. Олена кинула університет, розуміючи, що їй не під силу вчитися, маючи на руках двох малих дітей, та й Павло відмовляв дружину продовжувати навчання: «Твоя справа – забезпечувати тил і дітей виховувати, а вже гроші я якось зароблю».
Подружки-ровесниці заздрили Олені – ніхто не думав, що «сіра мишка» зможе так вдало вийти заміж, а поважні матрони нашіптували своїм дочкам – «берегла себе, ось гідний чоловік і оцінив! Це завжди чоловіками цінується».
Тільки заздрість дуже скоро перетворилася в зловтіху – дочка ще не ходила в садок, коли Павло пішов з сім’ї. Швидко і несподівано. «Прости мене, якщо зможеш, – каявся він перед дружиною. – Ти прекрасна дружина, але я полюбив іншу. Не хочу тобі брехати, це було б підло по відношенню до тебе, тому кажу відкрито – я йду до неї».
Новою пасією Павла виявилася його колега – ефектна яскрава жінка – точна копія типажу дівчат, з якими він зустрічався в юності. Вона була розлучена і одна виховувала сина – за всіма канонами Павлу вона абсолютно не підходила на роль дружини, та й батьки, які обожнювали Олену, були категорично проти.
Та не зважаючи ні на кого, Павло дійсно закохався в жінку такого типажу, який його завжди приваблював, і дуже скоро одружився з нею. Всі родичі і знайомі пророкували швидке розлучення і повернення Павла до Олени але помилилися – другий його шлюб виявився міцнішим і щасливішим, ніж перший.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
