– Синку, і довго ще ти там стоятимеш біля огорожі? – окликнув батько Остапа.
Остап робив вигляд, що порається у саду, та Павла не проведеш – він добре розумів, що не яблуньки і кущі смородини цікавлять його сина, а сусідка Надія, яка нещодавно після розлучення з маленьким сином повернулася до батьків.
– Ходи но сюди, Остапе, розмову до тебе маю, – окликнув батько. – Подобається тобі Надійка?
Остап опустив голову:
– Так, батьку.
– То на що ти чекаєш? Хочеш, щоб її хтось інший засватав? Чого вагаєшся?
– Не вагався би… Якби не мама…
– Це тобі, синку, вирішувати – з ким бути. Якщо до душі тобі Надійка, то роби пропозицію і нікого не слухай, – каже Павло.
– Батьку, але ж ти знаєш мамин характер – не прийме вона Надію. Мама ж так і сказала прямо, що відречеться від мене, якщо я засватаю Надію.
Павло засмутився на мить, а потім сказав сину, що має до нього розмову.
– Остапе, ти вже занадто дорослий, щоб дозволяти мамі вирішувати за тебе важливі питання. Колись я теж був на твоєму місці, і моя мама так само сказала мені, що не прийме мій вибір, та я не відмовився від кохання, і жодного разу про це не пошкодував, – каже Павло.
Остап на мить отетерів, бо не зовсім зрозумів, про що говорить батько, в якій подібній ситуації він був?
– Бачу, що ти здивований, тому вважаю, що настав час тобі розповісти правду. 25 років тому я закохався в дівчину, яка чекала дитину від іншого. Але я настільки любив твою маму, що прийняв її такою, як вона була, а ти коли народився, став мені рідним сином, – зізнався Павло.
– А чому ти мені ніколи про це не розповідав? – запитав Остап.
– Навіщо? Що б це змінило? Ти – мій син, а я твій батько, так було, є і буде, а все інше не має значення. Якби я не бачив, як ти за Надійкою сохнеш, то я б і далі мовчав, але не хочу, щоб ти своє щастя прогавив через безглузді упередження.
Павло щиро хотів своєму єдиному сину щастя. Він не розумів, чому його Галина така категорична, адже сама вона в свій час була в такій же ситуації як Надійка.
Галина зустрічалася з хлопцем з сусіднього села. Коли той почув, що дитина у них буде, то поїхав кудись з села, і жодного разу не дав про себе знати.
А Павло був закоханий в Галину ще зі школи, і коли почув, в якій неприємній ситуації опинилася його кохана, то сам відразу запропонував, що стане для неї чоловіком, а для її сина – батьком, і ніхто про це і не дізнається.
Так вони собі дружно і жили. Павло бачив, що син приділяє знаки уваги Надійці, сусідській дівчині, і коли та вийшла заміж і в сусіднє село поїхала, Остап місця собі не знаходив.
Та щось у Надійки з чоловіком сімейне життя не склалося, вона додому з маленьким сином повернулася. А Остап від огорожі не відходить, постійно там собі роботу шукає, аби лише зайвий раз на Надійку подивитися.
Галина відразу сина попередила, що не прийме такої невістки. Остап просто не знав, що йому робити, адже і мамі він перечити не хотів, і від коханої відмовлятися не мав бажання.
В ситуацію втрутився Павло, який розповів сину правду, для того, щоб він був сміливішим і боровся за своє щастя.
– Навіщо ти про все розповів сину? Ти ж обіцяв, що ніхто ніколи не дізнається нашу таємницю, – стала картати ображена Галина чоловіка. Вона вважала це зрадою по відношенню до неї, адже у них була усна домовленість.
Галина образилася і на чоловіка, і на сина. Надійку за невістку вона і далі не хоче, бо вважає, що її син вартий кращої долі.
А Павло стоїть на своєму, найкраща доля – це бути з коханою людиною.
А яка ваша думка? Хто правий в цій ситуації?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
