– З Ніною цією ми з колясками часто разом гуляємо, у нас діти одного віку, лише два тижні різниці, – розповідає 30-річна Мирослава. – В одному під’їзді живемо, а познайомилися в нашому парку, зовсім випадково теж. Тепер подруги, можна сказати ми з нею хороші. Колишні друзі після народження дитини якось відійшли зовсім, а з Ніною ми кожен день разом з дітками гуляємо, годинами розмовляємо про те і про це. Дзвоню їй пару тижнів назад, кажу, ви коли гуляти підете сьогодні? А вона: “Ми не підемо гуляти сьогодні з дитям, у мене підгузників немає!” З чоловіком вона посварилася напередодні, виявляється, він грюкнув дверима і пішов. Залишив її зовсім без грошей, майже без їжі, на орендованій квартирі. Як так можна вчинити взагалі?
У Мирослави зараз п’ятимісячна дитина, тому коло спілкування зараз у неї дійсно дуже вузьке: чоловік, мама та ось ця Ніна, подруга по прогулянкам. Так-то вони з Ніною, що називається, з різних пісочниць, і в звичайному житті зустрілися і спілкувалися б навряд чи. Мирослава з звичайнісінької сім’ї, мама вчителька, тато електрик. Ніна ж – дочка досить заможного бізнесмена, вийшла заміж всупереч волі і вибору батьків.
– Ну, чесно кажучи, тут я її батьків дуже розумію, – ділиться Мирослава. – Чоловік її мені теж не подобається. Самозакоханий якийсь. Всі м’язи качає в спортзалі, то без роботи сидів, вони перебивалися з хліба на квас, на дитячі виплати. Зараз начебто влаштувався кудись, гроші з’явилися, але їй він їх майже не дає. Щось там собі для більярду купив, уявляєш, за 5 тисяч гривень, це в той час, коли вдома в холодильнику нормальних продуктів зовсім немає. Не знаю, що вона в ньому знайшла взагалі. І дитину йому народила ще для чогось, хоча син йому явно не потрібен.
Зате сама Ніна Мирославі дуже подобається. Вона добра, весела, легка в спілкуванні, дуже відкрита і щира. Намагається бути хорошою мамою – пісеньки включає малюкові, гімнастику робить, піклується з любов’ю.
– Я їй кажу, ну заходь, підгузників позичу тобі хоча б, ми з чоловіком якраз велику економ-пачку взяли вчора, так що у мене їх багато. Вона прийшла, з дитиною, зрозуміло. Дала їй підгузників кілька штук, банку суміші для малюка – у неї теж закінчувалася, виявляється! Одяглися ми всі, пішли на вулицю. Діти поснули в колясках, як завжди. Я Ніні кажу, слухай, ну а що далі? Збирайся та їдь до батьків, раз так все вийшло. А вона мені каже: “Так я їздила вже до них, вони мене завернули назад! Ти вийшла заміж, кажуть, ось і вирушай до чоловіка! Налагоджувати з ним стосунки!”
Суперечка в сім’ї, виявляється, розпочалася через те, що чоловік Ніни додому повернувся лише під ранок, відключивши телефон. А коли дружина по приходу додому обурилася і стала говорити, щоб він йшов туди, де він всю ніч гуляв, спокійно відповів:
– Ну і піду, подумаєш! Сама ж дзвонити будеш через пару днів, просити мене повернутися.
Мирослава навіть повірити в це не може – нічого собі, батьки! Дочку з дитиною на поріг не пустили – налагоджувати, кажуть, відносини з чоловіком, ти сама його вибрала, такого. Танцюй, тобто, під його дудку? Дзвони, прощення проси за своє невдоволення тим, що він додому прийшов під ранок і дитині підгузників не купив? В голові не вкладається!
Саме незрозуміле для Мирослави було в тому, що батьки Ніни – люди дуже багаті. Її подруга Ніна розповідала, що мати з батьком живуть у великому двоповерховому котеджі, мають кілька машин, кілька квартир – в тому числі, і за кордоном. Мати літає на шопінг до Європи, батько не вилазить із закордонних відряджень, об’їздили вже весь світ, і Ніну в дитинстві і юності повозили досить. Копійки вони точно не рахують, і перспектива пару років годувати і утримувати дочку і внука начебто не повинна налякати їх.
Татусь он в ресторані за раз легко може залишити пару тисяч гривень – цієї суми Ніні і дитині з лишком вистачило б на місяць. Зараз вони і то мають набагато менше, з таким-то годувальником.
Будь батьки Ніни бідними пенсіонерами, що живуть самі небагато і ледь зводять кінці на дві пенсії, там в якійсь мірі зрозуміло. Для таких людей повернення дочки з дитиною на руках – дійсно суцільна проблема. Але для заможного бізнесмена, який цілком може, не особливо обмежуючи себе, купити дочці невелику окрему квартиру, повестися так, як повели батьки Ніни – просто незбагненно, вважає Мирослава.
– Люди стають якісь недобрі, відсторонені, – розмірковує дівчина. – Ніхто вже нікому нічого не винен! Батьки – дітям, діти – батькам, бабусі – внукам. Я розумію, напевно, вони ображені на свою доньку Ніну за те, що не послухала їх свого часу, вийшла заміж за такого чоловіка. Але навіщо ж так? Всі ми робимо помилки. У підсумку Ніні довелося дзвонити чоловікові, уявляєш? І мало не вибачатися за свою поведінку. Все вийшло, як він сказав – витримала два дні і стала просити повернутися. Їсти-то треба. Повернувся. Тепер все ще гірше у них! Він постійно дорікає їй, що без мене ти ніхто, мовляв! Каже, що буде робити, що захоче, гуляти, скільки мені треба, дружину свою не питаючи.
А, можливо, батьки Ніни в чомусь мають рацію: дочці вже давно потрібно дорослішати і розраховувати тільки на себе? Свого часу вчинила так, як хотіла, батьків своїх не послухалася. Нехай тепер несе всю повноту відповідальності. Ніна доросла людина, і годі сподіватися на тата, який в будь-якій ситуації прилетить, як Бетмен, всіх покарає і врятує світ? Наступного разу Ніна подумає добре, перед тим, як щось вирішувати. Ну або принаймні слухати, що їй кажуть рідні люди, тобто батьки.
Але Мирославі дуже шкода Ніну, а допомогти не може нічим.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – freya.
