fbpx

Пару місяців назад мені почала активно телефонувати далека родичка, слізно прохаючи, допомогти помиритися з її старшою дочкою. Я їй відмовила, бо як таких матусь земля носить, я не розумію. Тепер вона бігає по родичах, щоб дочка впустила її у свою хату, але рідня ненавидвить цю жінку. Нехай iде до свoго чоловіка

Пару місяців назад мені почала активно телефонувати далека родичка, слізно прохаючи, допомогти помиритися з її старшою дочкою. Я їй відмовила, бо як таких матусь земля носить, я не розумію. Тепер вона бігає по родичах, щоб дочка впустила її у свою хату, але рідня ненавидить цю жінку. Нехай iде до свoго чоловіка

Пару місяців назад мені почала активно телефонувати далека родичка, слізно прохаючи, допомогти помиритися з її старшою дочкою. Я їй відмовила, бо як таких матусь землі носить, я не розумію. За матеріалами

У тітки дві дочки — старша Саша і молодша Маша. Саша народжена в далекій юності, тому, що «вже пора», «кому я потім стара потрібна буду». Батько, якого пузом затягли в РАЦС, незабаром покинув сім’ю, але залишив колишній дружині нерухомість і на утримання дочки щомісяця відраховував непогані суми. Що, врешті-решт, не рятувало Сашу від маминого гніву і звернень, на кшталт «свиня, вівця, корова, вся у свого татуся» при кожній зустрічі. На щастя, зустрічі були не надто частими, Саша, майже з народження жила у бабусі, бо мамі спершу треба було привести себе в порядок після, а потім і особисте життя влаштувати. І, взагалі, вона (мама) ще така молода, а тут Ця народилася і все їй зіпсувала.

Тільки перед школою Сашу забрали в батьківську квартиру (залишену татом після розлучення), де її мама жила з новим чоловіком і новою донькою, яку, в цей раз, народила усвідомлено, для себе. Чи треба говорити, що з Саші тут же зробили Попелюшку?

Оскільки старша дочка, до семи років, мала цілком сформований характер, матуся взялася активно її перевиховувати. Але улюбленим методом «виховання» років до 12 стало «прищеплення поваги до матері». Зазвичай це виглядало так: Саша збиралася гуляти / в кіно / на свято, відпрошувалася у матері, і після отримання згоди йшла збиратися. Але, як тільки в одязі та із зачіскою дівчисько підходила до дверей, матуся тут же вимагала термiново помити посуд / вимити підлогу / перемити взуття всієї родини в коридорі. Вмовляння не допомагали, генеральне прибирання, зроблене заздалегідь – теж. Матуся все одно знаходила, чим зайняти старшу дочку перед виходом. Один раз вона змусила Сашу перемивати весь кришталь, що припадав порохом в шафі останні пару років зі словами «а раптом рідня приїде».

Звичайно, в результаті Саша нікуди не встигала, та й настрій падав нижче плінтуса. Зі сторони може здатися, що це така дрібниця, але ці «дрібниці» траплялися по два-три рази на тиждень.

Але мені на все життя запам’ятався випадок, якому я сама була свідком. На моє чотирнадцятиліття батьки організували справжнє свято – стільки радості, що хочеться нею ділитися. Саша заздалегідь попереджає, що запізниться, мінімум, на годину, бо мама знайде, чим і її «порадувати». Вирішуємо, що я за нею заїду — матуся Саші старанно зображувала ідеальну матір на людях.

Мій приїзд найдорожча родичка сприйняла з натягнутою посмішкою, після чого потягла Сашу на кухню, голосно шиплячи на неї за те, що вона посміла «сміття з хати виносити». Але дочка щаслива — вряди-годи, її настрій добереться до свята не зіпсованим. Ага, розмріялась!

Зараз у Саші своя сім’я — чоловік, двоє дітей, свекри, які люблять її, як рідну. Матуся недавно їй дзвонила, щоб нагадати, що вона — мати, а матір не вибирають і взагалі, це святе і їй все можна пробачити. Тепер ось бігає по родичах, просить сприяння, адже у неї вже вік, їй турбота потрібна.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page