Українці Сьогодні

Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись відповіді, почав незнайомий голос. – Ви хто? – перепитала я. – О, цікавий поворот. А ви хто? – зухвало запитав мене жіночий голос на тому кінці. – Я – дружина Мирона, – кажу. – То і добре, що ви слухавку взяли. Напевно, настав час. От Мирон вам нехай і розкаже, хто я. Незнайомка поставила слухавку, а я аж присіла, подумала, що мене хтось розігрує

– Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись

Життєві історії 0

Якось Віталій заговорив з дружиною з приводу того, що свекруха дуже хоче потрапити на дуже гарну українську виставу в театр. – До тебе вона боїться звертатись. Каже, ти її свариш постійно і відмовляєшся ходити з нею разом. Сходи ще цього разу, прошу тебе. Катерина подумала, що багато грошей потрібно буде витратити на свекруху і стала думати, як же відмовити їй

Катерина стояла біля вікна, тривожно поглядаючи на годинник. Було рівно три години дня, а

Життєві історії 0

Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути десь там. Марія ледве тримала себе в руках, коли син зателефонував їй в Італію, і дав знати, що грошей в передачі нема, зокрема у тому сховку, про який вони домовилися. Від почутого заробітчанці земля пішла з-під ніг, адже пропало 8 тисяч євро, які вона передала з Італії

– Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути

Життєві історії 0

Я сама поїду в Буковель на свій день народження. Ти ж не проти? – заявила Лариса своєму чоловікові. Василь відреагував спокійно, мовляв, хочеш – їдь, нічого особливо в цьому немає. Лариса зраділа, замовила собі готель і поїхала на гірськолижний курорт. Хто ж знав, що ця поїздка переверне її життя? В Буковелі вона зустріла свого колишнього однокласника Любомира. Не бачились вони багато років, пішли в ресторан. Коли Любомир почув, що у Лариси ювілей, звідкись відразу з’явився величезний букет квітів – улюблені червоні троянди Лариси. Якою ж щасливою вона тоді була, почувалася справжньою жінкою, дивилася на Любомира і розуміла, що саме так і має виглядати справжній чоловік

– Не правильно я живу, не за того я вийшла заміж, – не раз

Життєві історії 0

Одного разу, коли Марта поралася на городі, пролунав скрип хвіртки. Жінка підвела голову та побачила Наталю Богданівну, яка застигла на початку городу. – Добрий день, невістко, – сухо мовила свекруха, оглядаючи ділянку. – Ти навіщо троянди сюди пересадила? Адже вони люблять сонце, а тут тінь! Ти всі мої клумби поперекопувала. Що тут відбувається, врешті? – Послухайте, мамо, – твердо сказала невістка, – ваша дача – тепер наша, зрозумійте, нарешті, це

У свої сімдесят років Наталя Богданівна виглядала досить таки бадьоро, незважаючи на роки та

Життєві історії 0

Вам у ресторані робити нічого. На вас місця не було розраховано, вибачте. Весілля для вас тут і закінчується. Ми з дружиною дякуємо вам обом за те, що ви розділили з ними цей пам’ятний для нас день і за подарунок ваш дякуємо, – сказав Михайлові з дружиною його родич. Марина й не знала, що сказати, лише мовила: – А ми ж стільки грошей витратили на вас

– Михайле, ти тільки подивися! – Марина тримала в руках велику листівку, яку щойно

Життєві історії 0

В той день вже начебто і виглянуло сонечко, але ще було доволі холодно. Люба, як завжди, дивилася у вікно. Раптом її наче осінило – вона глянула на невістку, і побачила в неї доволі округлий животик. Стара поношена куртка уже не защіпалася на Ніні. “Господи, це ж я бабусею тепер стану” – промайнуло в голові у Люби. Вона підійшла до шафи, глянула чи на місці гроші, потім накинула на себе куртку і побігла до сусідки. – Твій зять ще на роботу не поїхав? – запитала з порогу. – Ні, – здивовано відповіла сусідка. – То скажи, хай на мене зачекає, маю одну справу, лише додому по сумку забіжу

– І що ти собі, сину, таке вбрав? Та за тебе будь-яка дівчина з

Життєві історії 0

Коли сестри не стало, я забрала її доньку до себе і стала про неї, як про свою дитину піклуватися. Згодом вона підрослі і пішла навчатися. Бувало часто так, що Дарина прийде, я їй і смачненьке щось дам і гроші свої власні їй в кишеню покладу, щоб навіть чоловік і донька моя нічого не знали. Для чого воно їм знати зайве? Та хороші часи швидко скінчилися

Моєї рідної сестрички, на жаль, не стало вже давно, у Тамари була донечка, Дарина.

Життєві історії 0

Привіт, Оксано! – привіталася зовиця, знімаючи куртку та кидаючи її на диван. А що ти готуєш? Ну, це ж зовсім не смачно. Можливо, краще замовити піцу? Або купити чогось солоденького? Тортика чи якісь смачні пироги. – Злато, у нас грошей немає, я тобі так багато разів казала про це, – мовила Оксана, але зовиця розсердилася лише

Оксана стояла біля плити, помішуючи суп, коли почула звук дверей, що відкриваються. Це повернулася

Життєві історії 0

На Анну відразу всі звернули увагу, бо вона була надто молода для заробітчанства. – Скільки тобі років, дівчино? – спитала найстарша заробітчанка. – 23 виповнилося, – тихо відповіла Анна і опустила очі. – А чого ж ти у світи подалася? Ти ж заміжня, он, обручка на пальці. Сиділа б біля свого чоловіка, – порадила дівчині старша колега, у якої вже був неабиякий досвід заробітчанства. – Ви праві, тітко Галино, не добре я зробила, коли сім’ю залишила. Та я не про чоловіка зараз кажу, а про маленького сина, – сказала, і заплакала

– Як нема щастя, то не треба і долі, – розповідає Анна свою історію