День видався особливим, він зовсім не був схожим на інші. — Бери старі речі,
Маленьке містечко Кролевець, загублене серед зелених пагорбів та тихих річкових закрутів, завжди жило за
Селище Авангард, що неподалік Одеси, потопало у травневому теплі. Сонце вже починало пригрівати по-справжньому,
– Михайле, як ти міг? Ти ж змінив усі замки, і я не можу
– Ларисо, позич мені 5 тисяч євро, – каже мені моя подруга Марина, яка
– Хочу я, Вірочко, з тобою на Трійцю в ліс поїхати, а потім до
Боярка, що під Києвом, того дня зустрічала мешканців вогким осіннім вітром. Олена, ледь відчинивши
– Що ти там робиш, мамо? – питає мене дочка. – Не розумію, що
– Ірино, ти зробила голубці? Щось я їх не бачу, – кажу. – Ні,
Місто Вишгород, що розкинулося на мальовничих схилах біля Київського водосховища, прокидалося під тихий шепіт