Син з невісткою в суботу заносять в машину продукти, які я їм приготувала, невістка все ретельно оглядає, а я стою біля вікна в кімнаті, і спостерігаю за цим дійством. – І знову те саме, я так і знала, – каже невістка моєму сину. – Знову нам все найгірше, а Наталці твоїй – все найкраще, – скаржиться Марина. – Ну що це за помідори такі маленькі? А огірки – найбільші нам, та вони на кабачок схожі! За таким сценарієм проходять всі їхні приїзди до мене, і я вже дуже втомилася від цих її безпідставних звинувачень
– І знову те саме, я так і знала, – каже невістка моєму сину.
Після розлучення мій син платить колишній дружині аліменти. Сума, як на мене, дуже велика, але я онучка свого люблю, тому вважаю, що, як би там не було, а батько має добре піклуватися про свою дитину. Та моя невістка постійно скаржиться родичам і знайомим, що їм ледве вистачає на життя. Я була дуже здивована, вирішила, раз син мій їй мовчить, то я сама маю піти до колишньої невістки і розібратися. Так і зробила
Моя подруга Ірина була дуже засмучена, коли дізналася, що її син розлучається. Вона саме
Я коли не прийду до сина з дружиною в гості, у них постійно брудно, в холодильнику порожньо. Невістка моя може зготувати швиденько лише канапки і чай. За стільки років, що вони разом живуть, Ольга нічим більше мене не пригощала. А нещодавно син до мене в гості прийшов, я сама його покликала, адже приготувала холодець, голубці, хотіла дитину свою нагодувати, вдома він такого не з’їсть. Микола роззувся, дивлюся, а в нього шкарпетки діряві. Ну це вже все – подумала я
Мій єдиний син вчора вдень заходив у справах до мене, – ділиться зі мною
Коли люди дізнаються, що в моєї колежанки Дарини є три квартири, ну дуже вже дивуються. “Як же так може бути? Ми ж їй одяг після своїх дітей носимо, продукти купували, на природу її відпочивати звали, кавою безкоштовною її пригощали, а вона ж брала усе і не відмовлялася зовсім”. Я, у відповідь просто мовчу, адже Дарину я то знаю добре
Та досить вже притягувати до себе лише проблеми одні, та забудь про бідність, ти
Я стояла в магазині позаду, глянула на Галину, яка тримала в руках хліб, цукор і олію, і мені її так шкода стало, що я навіть забула про те, що саме вона стала причиною того, що моя сім’я розпалася. – Тамаро, а можеш мої покупки в зошит записати, а я отримаю зарплату, і віддам, – тихенько спитала продавчиню в нашому сільському магазині Галина
– Тамаро, а можеш мої покупки в зошит записати, а я отримаю зарплату, і
Ми з сестрою приїхали до мами в Італію на відпочинок, і мама наприкінці дала їй 10 тисяч євро, а мені нічого. – Як добре, що хоч ти, Ірино, сама добре заробляєш і не потребуєш допомоги, – каже. Додому я повернулася з неабияким осадом, бо так було завжди, сестрі – все, а мені нічого
– Маринко, ось тобі 10 тисяч євро, я знаю, як тобі потрібні гроші, –
Я стояла біля дверей, мов вкопана, і не мала уявлення, як мені в цей момент правильно поступити. Від свого сина я такого аж ніяк не сподівалася, та він поки не одружився, був просто золотою дитиною. Змінився він точно під впливом своєї дружини, яка виявилася ласою до моїх грошей. – Ти ж казав, вона як приїде, то відразу нам квартиру купить в новобудові, а натомість нас відправляють в вашу стару квартиру, а твоя мама буде в своїх апартаментах розкошувати. Ми так не домовлялися, – схлипує Аліна
– Не зважай на мамині слова, вона у нас запальна, але швидко відходить, –
Я і сама розумію, що на старість мені би краще було в селі жити. Але ж на будинок у мене грошей нема, я за 5 років в Італії заледве на однокімнатну квартиру назбирала, і то не нову, а десь в уже обжитому районі. Я б з радістю залишилася вдома, і вкладала б гроші в будинок, якби не Ніна, невістка моя. 10 років тому мій єдиний син Ігор одружився і привів невістку додому
– Навіщо тобі та квартира, ти ж звикла жити в будинку? – повчала мене
Донька і справді перетелефонувала за кілька хвилин, і стурбованим голосом повідомила, що вона зараз приїде в село, бо їм треба серйозно поговорити. Ближче до обіду заходить Олеся на подвір’я, і не одна, а з якимось чоловіком. У Марії ноги підкосилися, коли вона зрозуміла, хто до неї прийшов. Це був її перший чоловік Іван, батько Олесі. – Звідки ти тут взявся? І чого прийшов? – запитала вона суворим голосом Івана
– Степане, напевно дощу сьогодні знову не буде, тому ввечері треба полити і огірочки,
Я працювала в Іспанії 7 років, щоб дитину свою житлом забезпечити, а їй не сподобався подарунок. Вона мені зателефонувала і сказала, що ця квартира їм не підходить, і вони хочуть її продати. А мені так прикро, що словами не передати. Я від доньки не почула слово дякую, зате почула багато нарікань із розряду, що я зробила “не так”
– Мамо, ми хочемо квартиру продати. Ти ж не проти? – каже мені донька.

You cannot copy content of this page