– Ти, Лесю, не добре робиш, бо обом дітям треба однаково давати. Тому Наталка
– То скільки ви кажете вам років? – запитав лікар. – 45, – відповідаю.
– І що мені тепер робити? Ти ж знаєш, що мені нема куди йти.
У мене є двоє дітей: дочка та син. У сина мого все склалося добре
Коли я їхала за кордон на заробітки, то розуміла, що їду надовго, тому що
– І що ти, Раїсо, тепер думаєш робити? Як жити збираєшся? – питає мене
– Галино, ти? – здивовано запитала мене Наталка, відчинивши двері. Вона стояла мов вкопана,
– Я знаю, що ти її ніколи не любила, тому і не просив тебе
– Зоряно, сестрі потрібні гроші, можеш закинути їй на картку дві тисячі гривень? Донечко,
– В 45 років заміж? Мамо, а ти про нас подумала? Та й що