Українці Сьогодні

В Італії я лежала в стаціонарі доволі довго, і треба було, щоб біля мене хтось був. Я запропонувала першій невістці Софії, щоб вона місяць побула зі мною, а я їй заплачу ту тисячу євро, яку вона могла собі заробити. Проте, Софія відмовилася. Вона сказала, що я їй не мама, аби вона мене обходила. Її словами я була прикро вражена, адже відколи мій син пішов від неї, я їх з онуком не залишала, я ж до неї весь цей час як до доньки рідної ставилася. І яким же було моє здивування, коли до мене в Італію приїхала Оксана, моя друга невістка

Моя історія про те, що не завжди все так, як здається. Мені у важкий

Життєві історії 0

Не добре це ти робиш, сестричко. Ти гроші на перше місце поставила, – одного разу Галина, рідна сестра Ярослави, сказала тій, що так не можна з рідним чоловіком, мовляв, він теж відпочити хоче, та й з донечкою побачитися. Ярославу слова сестри дуже зачепили, вона відразу відповіла, щоб та не втручалася, бо це не її справа. А вона не хоче жити, як Галина – від зарплати до зарплати і в старій хаті. – Якщо не хочеш, – каже Галина, – то і сама йди і працюй. – А у мене на це чоловік є, – в’їдливо відповіла Ярослава

– А хіба чоловік не для того, щоб гроші заробляти? У мене є будинок,

Життєві історії 0

Світлана була відсутня вдома близько години і, коли вже поверталася та вийшла з ліфта, почула голос свекрухи. Двері в їхню квартиру були прочинені і вона могла добре розчути кожне слово. – Де твоя дружина? Знову по відрядженнях пропадає? Напевно, їй варто нагадати про те, що вона одружена і має чоловіка вдома? – повчала сина свекруха. Світлана підійшла ближче і зупинилася тихо, щоб краще все розчути, бо вона ж усім хвалилася, що в неї золота свекруха

Світлані завжди здавалося, що вона чудово ладнала зі своєю свекрухою. На усі питання своїх

Життєві історії 0

Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись відповіді, почав незнайомий голос. – Ви хто? – перепитала я. – О, цікавий поворот. А ви хто? – зухвало запитав мене жіночий голос на тому кінці. – Я – дружина Мирона, – кажу. – То і добре, що ви слухавку взяли. Напевно, настав час. От Мирон вам нехай і розкаже, хто я. Незнайомка поставила слухавку, а я аж присіла, подумала, що мене хтось розігрує

– Ну де ти ходиш, ми з сином тебе уже зачекалися? – не дочекавшись

Життєві історії 0

Якось Віталій заговорив з дружиною з приводу того, що свекруха дуже хоче потрапити на дуже гарну українську виставу в театр. – До тебе вона боїться звертатись. Каже, ти її свариш постійно і відмовляєшся ходити з нею разом. Сходи ще цього разу, прошу тебе. Катерина подумала, що багато грошей потрібно буде витратити на свекруху і стала думати, як же відмовити їй

Катерина стояла біля вікна, тривожно поглядаючи на годинник. Було рівно три години дня, а

Життєві історії 0

Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути десь там. Марія ледве тримала себе в руках, коли син зателефонував їй в Італію, і дав знати, що грошей в передачі нема, зокрема у тому сховку, про який вони домовилися. Від почутого заробітчанці земля пішла з-під ніг, адже пропало 8 тисяч євро, які вона передала з Італії

– Сину, це якась помилка. Ти отримав панетони? То дивись добре, вони мають бути

Життєві історії 0

Я сама поїду в Буковель на свій день народження. Ти ж не проти? – заявила Лариса своєму чоловікові. Василь відреагував спокійно, мовляв, хочеш – їдь, нічого особливо в цьому немає. Лариса зраділа, замовила собі готель і поїхала на гірськолижний курорт. Хто ж знав, що ця поїздка переверне її життя? В Буковелі вона зустріла свого колишнього однокласника Любомира. Не бачились вони багато років, пішли в ресторан. Коли Любомир почув, що у Лариси ювілей, звідкись відразу з’явився величезний букет квітів – улюблені червоні троянди Лариси. Якою ж щасливою вона тоді була, почувалася справжньою жінкою, дивилася на Любомира і розуміла, що саме так і має виглядати справжній чоловік

– Не правильно я живу, не за того я вийшла заміж, – не раз

Життєві історії 0

Одного разу, коли Марта поралася на городі, пролунав скрип хвіртки. Жінка підвела голову та побачила Наталю Богданівну, яка застигла на початку городу. – Добрий день, невістко, – сухо мовила свекруха, оглядаючи ділянку. – Ти навіщо троянди сюди пересадила? Адже вони люблять сонце, а тут тінь! Ти всі мої клумби поперекопувала. Що тут відбувається, врешті? – Послухайте, мамо, – твердо сказала невістка, – ваша дача – тепер наша, зрозумійте, нарешті, це

У свої сімдесят років Наталя Богданівна виглядала досить таки бадьоро, незважаючи на роки та

Життєві історії 0

Вам у ресторані робити нічого. На вас місця не було розраховано, вибачте. Весілля для вас тут і закінчується. Ми з дружиною дякуємо вам обом за те, що ви розділили з ними цей пам’ятний для нас день і за подарунок ваш дякуємо, – сказав Михайлові з дружиною його родич. Марина й не знала, що сказати, лише мовила: – А ми ж стільки грошей витратили на вас

– Михайле, ти тільки подивися! – Марина тримала в руках велику листівку, яку щойно

Життєві історії 0

В той день вже начебто і виглянуло сонечко, але ще було доволі холодно. Люба, як завжди, дивилася у вікно. Раптом її наче осінило – вона глянула на невістку, і побачила в неї доволі округлий животик. Стара поношена куртка уже не защіпалася на Ніні. “Господи, це ж я бабусею тепер стану” – промайнуло в голові у Люби. Вона підійшла до шафи, глянула чи на місці гроші, потім накинула на себе куртку і побігла до сусідки. – Твій зять ще на роботу не поїхав? – запитала з порогу. – Ні, – здивовано відповіла сусідка. – То скажи, хай на мене зачекає, маю одну справу, лише додому по сумку забіжу

– І що ти собі, сину, таке вбрав? Та за тебе будь-яка дівчина з