Українці Сьогодні

Макар уважно роздивився майбутнього зятя, все у нього розпитав, а коли зрозумів, що у Ярослава крім краси і розуму немає за душею нічого, прийняв рішення, що він – не пара їхній Насті. – Синку, ти хороший чоловік, і я навіть впевнений, що в майбутньому ти станеш гарним лікарем, але я за тебе доньку свою не віддам, – прямо сказав він Ярославу. – Батьку, ви що, і справді вважаєте, що гроші є найважливішими? Тоді мені вас шкода. Я вашу Настю щиро люблю, і вона мене теж, а ви готові зіпсувати їй життя тільки тому, що у мене нема так багато грошей як у вас, – з сумом сказав Ярослав. – Ти, синку, ще молодий, щоб все зрозуміти

– Не для того я ростив нашу єдину донечку, щоб зараз її віддати заміж

Життєві історії 0

А чого так далеко, сину, чому ви не хочете в селі весілля робити? – спробувала я вирішити цю проблему ще по телефону, коли мій єдиний син мені повідомив, що він надумав одружуватися, але весілля вони хочуть робити в ресторані в горах. – Мамо, у нас в селі немає нормальних закладів для святкування весіль. А тут і зал гарний, і фото красиві в горах будуть, і виїздна церемонія одруження на місці, – спробував мене переконати син, що це рішення, яке він прийняв, дуже вдале. Одним словом, моєї думки не питали, все вирішили без мене, а мене просто поставили перед фактом – де все це має відбуватися, і скільки я за це маю заплатити. Прикро мені було розуміти, що я в цій історії лише банкомат, але що поробиш

– А чого так далеко, сину, чому ви не хочете в селі весілля робити?

Життєві історії 0

Невже діти забули за мій день народження? – з самого ранку Марію не покидали сумні думки, у неї ювілей, а ні син, ні дочка не те, що не приїхали, а навіть не привітали маму по телефону. Літня жінка глянула на перекидний календар, що стояв у неї на столі. Його надійно охороняв кіт Мурчик, який любив спати біля нього, наче контролюючи настання весни. Сьогодні 28 число, останній день зими, а завтра вже весна. Та навіть настання весни, якою завжди Марія раділа, цього разу її не тішило, бо так прикро було їй через дітей

– Невже діти забули за мій день народження? – з самого ранку Марію не

Життєві історії 0

Марті зарплата прийшла на карточку, тож щаслива жінка відразу після роботи поїхала в торговий центр. Накупила собі всього аж на 20 тисяч. І чобітки на весну взяла, і нову курточку, і кілька стильних сорочок та костюмів. Раптом у Марти задзвонив телефон, телефонувала їй рідна сестра, Віра. На емоціях Марта похвалилася сестрі обновками, але замість захоплення чи хоча б радості, вона почула від сестри лише картання. “Тобі 45 років, що ти молодишся як дівчина? Краще б ти ці гроші на своїх племінників витратила”, – невдоволено бурчала сестра

Ще на роботі Марта відчула, що їй треба кілька обновок на весну. А тут

Життєві історії 0

Маріє, ви там на місці, то замовте для нас столик на неділю, десь приблизно на 10 осіб, – каже мені сваха, яка вирішила святкувати ювілей свого чоловіка у нас в селі. Ідея святкувати у нас мені, в принципі, сподобалася, бо в мене є де усім заночувати. А в сватів невелика двокімнатна квартира, там нема де на ніч залишитися. Я все зробила так, як сваха хотіла – пішла в ресторан, замовила столик на 10 осіб. Мене попередили, що місце буде приблизно коштувати півтора тисячі гривень, сказали дати завдаток, хоча б дві тисячі. Я порадилася в телефонному режимі з свахою, розповіла їй що і до чого, вона дала добро і я все замовила. Завдаток я з свого гаманця дала, без задньої думки, адже ж не з чужими людьми я справу маю, звідки ж я знала, що все так обернеться

– Як добре, свахо, що ви якраз у відпустці! То ми до вас і

Життєві історії 0

Мамо, що є їсти? – запитав старший син, щойно зайшов на кухню. – Ти вже прокинувся, синку? А я якраз котлет насмажила, – відповіла Марина. – Знову котлети? Мамо, ти що, не можеш щось цікавіше придумати? Вчора ж тільки були котлети, – бурчав Валерій. – Вчора були свинні відбивні, а сьогодні – курячі котлети, – ніби виправдовуючись, пояснила Марина. Син скривився, але таки сів за стіл. Марина подала йому тарілку макаронів з котлетами. На годиннику була 12-та година дня, це такий проміжний час між сніданком і обідом

– Мамо, що є їсти? – запитав старший син, щойно зайшов на кухню. –

Життєві історії 0

Катерино, я все розумію, але і мама до нас не часто приїжджає, тому якщо можеш, то зустрінь її, – каже мені чоловік. В той день я мала багато важливих справ по роботі, але розуміла, що свекруха і справді до нас рідко приїжджає, тому я зателефонувала на роботу і сказала, що беру вихідний за свій рахунок. У мене на наступний день мав бути день народження, то ж начальник з розумінням поставився до ситуації, і відпустив мне на два дні. Юрій поїхав на роботу, сказав, що буде ближче до вечора, а я тим часом взялася до приготування страв, бо хотілося якомога гостинніше зустріти маму мого чоловіка. Вона настільки хороша людина, що я таких і справді мало зустрічала

– Катерино, я все розумію, але і мама до нас не часто приїжджає, тому

Життєві історії 0

Як же я несправедливо з батьком своїм повелася, – картала себе Наталка, але усвідомлювала, що все занадто пізно. Але вона і уявити не могла, що все саме так може обернутися. Наталка дивилася на документи і не могла повірити своїм очам – вона рідного батька практично вигнала з дому, а він ось все своє майно залишив їй, не тримав образи. Каяття жінки було запізнілим, адже вже пів року, як батька не стало

– Як же я несправедливо з батьком своїм повелася, – картала себе Наталка, але

Життєві історії 0

Ой, як мені непросто. Догляд за твоєю бабусею дається мені тепер важко, а в Чехії я з нею точно не справлюся сама, – жалібно поскаржилася мати синові, коли хотіла поїхати за кордон на заробітки, в надії на те, що він бабусю до себе забере. – Я, мамо, сам вирішувати тут не можу, мені потрібно з дружиною порадитися, адже сама розумієш, що це на її плечі ляже, адже мити бабусю і годувати я ж сам не буду. – Бабуся твоя, а не її, тому радитися з нею не маєш. Але ж вона там командує тобою, як хоче, вже кроку не ступиш без неї. А ввечері вже свекруху сама невістка набрала: – Що ви там, мамо, про бабусю казали, а пенсія в неї є

Світлана Григорівна жила в одній квартирі зі своєю вісімдесятирічною матір’ю. Вона працювала бухгалтером у

Життєві історії 0

Того ранку Інна встала перша і поспішила на кухню робити каву, поки чоловік спав. А в коридорі почула, як хтось шкребеться у вхідні двері і відразу пішла відкривати. Яке ж було її здивування – там нікого не було, а до дверей хтось прикріпив листа. Розгорнувши його, жінка стала читати. В ньому йшлося про те, що в її чоловіка є інша. Лист закінчувався фразою: “Не намагайся мене більше шукати, ти мене вже ніколи не знайдеш”

Інна, як завжди, прокинулася раніше за власного чоловіка, щоб приготувати свіжий сніданок. Вона тихенько