Українці Сьогодні

Мої діти – найкращі, а зять мені як син, – не раз я любила повторювати іншим заробітчанкам. Я не хвалилася, я і справді так думала. Я завжди вважала, що мій зять дуже хороший, і мені з ним неабияк пощастило, бо тут не у кожної заробітчанки син такий, що кожен євро, як мій Вадим, вміє берегти. Але зараз цей хороший зять хоче забрати у мене половину будинку

– Мої діти – найкращі, а зять мені як син, – не раз я

Життєві історії 0

Донечко, я не знаю як буде правильно, ти – доросла і тобі вирішувати, але він – твій батько, і йому зараз дуже потрібна твоя допомога, – радить мені мама по телефону. Я поставила слухавку і сказала, що мені треба подумати, а думати і справді було над чим. Прийняти таке рішення непросто, як і непросто пробачити. Я зараз живу одна, бо мама ще 6 років тому поїхала у Францію на заробітки. А зараз через багато років повернувся батько і хоче, щоб ми прийняли його назад

– Донечко, я не знаю як буде правильно, ти – доросла і тобі вирішувати,

Життєві історії 0

Миколо, залишилося всього 10 днів, треба щось придумати, – кажу я своєму чоловікові, глянувши на календар. – Не зрозумів, ти про що? – Микола здивовано глянув на мене. – Ну як про що? У твого батька через 10 днів ювілей, 60 років, і треба подумати, що йому подарувати, – кажу. – А, ти про це? Нічого не треба, не переймайся, – відповів Микола. – Ну все, я побіг на роботу, а то вже і так спізнююся. Він пішов, а я задумалася. В цій родині я всього лиш трохи більше року, але вже вважаю себе її частиною, і ювілей свекра проігнорувати я аж ніяк не могла

– Миколо, залишилося всього 10 днів, треба щось придумати, – кажу я своєму чоловікові,

Життєві історії 0

Лідо, ти бачиш десь у мене в квартирі банкомат? З чого ти взяла, що я завжди маю тобі давати гроші? – не витримала я. – Ну навіщо ти так? Вважай, що жарт про банкомат був вдалим. Мамо, ти ж заробітчанка, і я знаю, що гроші у тебе є, а я твоя єдина дитина. Кому ти все це збираєшся залишити? – каже Ліда. – Зачекай, доню. Я ще сама збираюся трохи пожити, тому нікому нічого поки-що не віддаю. А щодо того, що я заробітчанка, так це в минулому, а італійської пенсії, як ти сама знаєш, у мене немає. – Не прибідняйся, мамо, я ж знаю, що ти з собою привезла кругленьку суму. Мені треба цього разу всього 500 євро, – взмолилася дочка. – Нема навіть і 500, вибачай, – кажу. Дочка незадоволено фиркнула, я запропонувала їй випити зі мною чаю, якщо вона вже прийшла

– Мамо, ти не можеш ось просто так сказати, що у тебе зайвих грошей

Життєві історії 0

Прийшла до нас свекруха, сказала, що була неподалік і зайшла, але я в цю версію не повірила, я занадто добре знаю цю людину. Щоб зайвий раз не нервувати, я пригостила маму чоловіка сніданком, і сказала, що мені треба в магазин. Коли я повернулася додому, свекрухи у нас уже не було. Але чоловік сидів якийсь надто накручений. – Марто, нам поговорити треба, – каже. – Присядь. Я присіла, і щось мені підказувало, що нічого доброго він мені зараз не скаже. – Одним словом, дачу ми купуємо собі, але оформляємо на мою маму. Це і буде наш подарунок на її ювілей, – заявив чоловік

– Марто, мама нас у неділю запросила на свій ювілей. Сподіваюся, ти не проти,

Життєві історії 0

Синку, а чому ти прийшов один? Де Софія? – розгублено запитала я, коли побачила, що на дачу Юрій приїхав один. – Вона щось себе не дуже добре почуває, – відповів син і попрямував до батька вітати його з днем народження. В цьому році ювілей чоловіка ми вирішили святкувати на свіжому повітрі. У нас є чудова дача за містом, погода дозволяє, то ж ми вирішили покликати дочку з зятем і сина з невісткою, і посмажити шашлик на природі. Взагалі, сімейні посиденьки в нашій родині – це звична справа, ми часто збираємося разом. Тільки от я помітила, що невістка нас уникає

– Синку, а чому ти прийшов один? Де Софія? – розгублено запитала я, коли

Життєві історії 0

Ти – мама, хто як не ти мені допоможе? – заявила мені моя молодша донька, яка стикнулася з певними труднощами в житті. – Внуки важливіші за гроші, – каже мені Ірина. Дочка кличе мене додому, бо хоче в Польщу на заробітки їхати, і каже, що з дітьми я маю бути, а я запропонувала їй інший варіант – нехай приїжджає до мене в Італію

– Ти – мама, хто як не ти мені допоможе? – заявила мені моя

Життєві історії 0

Рибний суп? В неділю? Ви це серйозно? – свекруха гидливо скривилася, дивлячись на обідній стіл сина. Ніна опустила очі, Артем поспішив її заспокоїти і владнати ситуацію. – Мамо, це суп із червоної риби і він справді дуже смачний, – звернувся він до матері. – Сину, поки ти жив зі мною, я тебе годувала в неділю червоним борщем з м’ясом і варениками з сиром. Подивися на себе, як ти схуд. І це все ваші дієти і ваші рибні супчики, – не вгавала Тамара Іванівна

– Рибний суп? В неділю? Ви це серйозно? – свекруха гидливо скривилася, дивлячись на

Життєві історії 0

В неділю ми прийшли до свекрухи в гості, вона нам відчинила двері, і відразу повідомила, що тепер у неї житиме перша невістка з онуками. На ці слова вибігли і діти з своєї кімнати, які стали обнімати тата. Їхня мама пішла в магазин, тож за час її відсутності свекруха пояснила, що взагалі тут відбувається. – Я Мариночці сама запропонувала до мене переїжджати, щоб я з внуками могла бачитися більше, – каже свекруха. Ми з чоловіком лише переглянулися, бо ж добре знаємо, що мама першу невістку на дух не переносила, а тепер Мариночкою називає

– Це моя квартира і я вирішую, хто тут буде жити, – заявила нам

Життєві історії 0

Марійко, ти знаєш, що я люблю тебе, і що ми з тобою ніколи і не сперечалися серйозно, а всі рішення разом приймали. Але цього разу хочу тобі сказати, що таки ти не права, – Василь опустив голову, а потім перевів свій погляд у вікно. – І я тебе, Василю, люблю і поважаю, за 40 років нашого спільного життя не пригадую, щоб я тебе колись не послухала. Та зараз, звиняй, але я таки буду продовжувати наполягати на своєму – нашу хату треба на Миколу записати. – Не можу не погодитися з тобою, Марійко, Микола – дуже гарний хлопець, він же нам як син. Не пригадую, щоб він нам хоч колись у чомусь відмовив. Але сама зрозумій, Оксана – моя єдина племінниця

– Марійко, ти знаєш, що я люблю тебе, і що ми з тобою ніколи