Українці Сьогодні

Сама подумай – однокімнатна квартира і власний будинок, різницю відчуваєш? – каже мені Стас. Розмова про те, де ми будемо жити, відбулася ще до нашого весілля. У мене була спадкова однокімнатна квартира, яка мені дісталася від бабусі. Мої батьки зробили в ній ремонт і мали надію, що я як вийду заміж, то відразу піду жити у своє. Але доля мені “усміхнулася”, як каже моя свекруха, і я зустріла майбутнього чоловіка, який теж був житлом забезпечений – у Стаса в розпорядженні був цілий заміський будинок. “Після весілля ми житимемо тут”, – заявив мені Стас. Я не знала, що сказати. Інша, можливо, на моєму б місці зраділа, але мене не приваблювала перспектива жити на всьому готовому, що приготувала свекруха

– Сама подумай – однокімнатна квартира і власний будинок, різницю відчуваєш? – каже мені

Життєві історії 0

Повернувшись додому, я дізналася новину: Андрій став вдівцем і він сам виховував маленьку донечку. Я намагалася тримати себе в руках, але щось усередині мене підказувало, що я повинна його побачити. Я підійшла до його будинку. Біля воріт стояла стара і змарніла Валентина Іванівна. Побачивши мене, вона опустила очі. “Це ти, доню? Якою ж ти красунею стала! Прости мене… Ой, як я перед тобою завинила

Життя інколи розкидає людей у несподівані сторони, але справжня любов і справжні почуття завжди

Життєві історії 0

Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону. Таких святих людей, як моя мама, я більше не зустрічала. Їй стало шкода сваху, і мама дала добро, щоб свекруха переїжджала до нас. Жити із свекрухою, та ще й в своєму домі, у мене немає ніякого бажання, але зараз обставини так склалися, що я і відмовити не можу, у мене просто немає вибору

– Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як

Життєві історії 0

Микола приїхав, і я відразу відчула якийсь холод, але я це пояснила тим, що ми давно не бачилися, і він відвик від мене. Питаю чоловіка, коли йдемо дивитися на квартири, він мовчить. Я не витримала, і прямо запитала, що сталося, тоді він мені і зізнався, що приїхав, щоб розлучитися, бо у нього в Америці є інша жінка, теж українка, і вона приїхала додому разом з ним. Я спочатку не повірила, але відразу на наступний день після цієї нашої розмови, чоловік подав на розлучення. Але це були ще не всі сюрпризи від нього. Коли ми повернулися до питання покупки квартири для сина, чоловік заявив, що квартиру він купує собі, і там вони житимуть з своєю новою дружиною

Я так довго чекала чоловіка, ми з ним не бачилися більше п’яти років, а

Життєві історії 0

Тамаро, а ми з дочкою тут подумали, що не проти до вас знову у гості приїхати, на Великдень наприклад, – каже мені по телефону сваха. – Я навіть не знаю, що вам, свахо, сказати, – бо я змінила і місце роботи, і місце проживання, тому не знаю, чи зможу вас з невісткою поселити. – Ви нам якусь невелику кімнату зніміть, а ми вже самі по Риму погуляємо, – сміється сваха. А мені щось не до сміху, я як згадаю минулий раз, як вони у мене гостювали, то не знаю, чи готова я їх ще раз приймати

– Тамаро, а ми з дочкою тут подумали, що не проти до вас знову

Життєві історії 0

Продати дачу? – Павло Степанович присів і почухав потилицю. – Діти, це улюблене місце вашої мами, це пам’ять про неї, – літньому чоловіку важко вдавалося підбирати слова, бо пропозиція синів застала його зненацька. – Батьку, ми добре розуміємо твої почуття, але мами вже немає, а ми є, і отримані з продажу дачі гроші нас виручать, – старший син благально подивився на батька. Павло Степанович сказав, що йому треба подумати. Після довгих роздумів батько таки погодився продати дачу, адже він сам уже не мав сил там працювати, а сини з невістками не хотіли туди їздити. Але замість того, щоб подякувати батькові, історія з продажем дачі лише пересварила братів

– Дачу треба продавати, це не обговорюється, – каже Іван, який був старшим сином

Життєві історії 0

Дочка перестала зі мною спілкуватися, бо я відмовилася від її пропозиції помінятися квартирами. Тепер я внуків не бачу вже кілька місяців, а Юля чекає на те, що я зміню свою думку. – Ти не любиш ні дочку, ні внуків, якщо ти така черства до наших проблем, – картає мене моя єдина дочка. Це не правда, я і її люблю, і внуків тим більше, але навіть заради них я не готова поступити своїм комфортом. Може, я і справді погана мама, а може – розумна людина, яка дбає про свою старість

Дочка перестала зі мною спілкуватися, бо я відмовилася від її пропозиції помінятися квартирами. Тепер

Життєві історії 0

Катерино, ну не можна так, навіть на вихідні в місто не виходити. Ти ж уже майже три роки в Італії, а ніде толком не була і нічого не бачила. Катерина важко зітхнула, їм добре говорити, вони тут вже по 20 років сидять і непогано вже заробили, квартирами не лише себе, але й дітей усіх забезпечили. А їй діватися нікуди, вони ж залишилася без даху над головою після того, як чоловіка не стало, а його сестра просто вигнала її з їхньої хати, тому їй треба якомога швидше на житло заробити

– Катерино, ну не можна так, навіть на вихідні в місто не виходити. Ти

Життєві історії 0

Прибувши на місце, Ольга з подивом для себе відзначила, що ресторан знаходиться недалеко від будинку її свекрухи. Вона б навіть до неї в гості забігла б, але свекруха на два тижні поїхала в санаторій. Поки ще всі виходили з буса, Ольга раптом помітила, що машина її чоловіка під’їхала під під’їзд свекрухи. “Напевно, чоловік приїхав вазони полити. Це навіть краще, я зараз йому скажу, що я тут, то може через годинку додому разом поїдемо”, – подумала Ольга. Жінка почала швидко наближатися до машини, але раптом зупинилася, бо побачила, що Андрій з машини вийшов не один, а в супроводі молодої білявки

– Ольго, підтримай колектив хоч сьогодні. Марта Ярославівна нас усіх запрошує до себе. Ну

Життєві історії 0

Все вирішено, на Великдень ми їдемо в село до Валерія, його батько нас чекає, – каже мені моя дочка. – В гості – це добре, але я не можу залишити на свята дім, а якщо до нас хтось прийти захоче, свято ж, – розгублено кажу. – Хто? Сестра твоя, тітка Галина, яка приведе з собою всіх дітей і всіх онуків, щоб вдома на застілля не витрачатися! Не сміши, мамо, заради твоїх родичів точно залишатися не варто. А якщо ми в гості поїдемо, то ти неабияк зекономиш, ти ж знаєш, скільки зараз треба грошей, щоб стіл накрити, – стала повчати мене Юля. – Не знаю, доню, якось мені це незвично. За свої 56 років я ще жодного разу на свята не їхала з дому нікуди

– Все вирішено, на Великдень ми їдемо в село до Валерія, його батько нас