Українці Сьогодні

Світлано! Мама каже, що борщ треба варити смачніший. І сала в нього більше кидати, щоб він наваристим був. А ще ти мілко треш моркву і погано прасуєш мої сорочки. Світлана була засмучена, бо розуміла, що чоловік після роботи до мами забігав, адже говорив точно її словами. Вона завжди добре ставилася до матері чоловіка, коли вона далеко жила, але тепер свекруха переїхала до них ближче

Цілих 17 років Світлана жила у своєму тихому світі: Дмитро, діти, дім — все

Життєві історії 0

Тарасику, я ж тебе прошу, не спіши. Життя таке, що всяке буває. Оксані ж теж непросто. В неї ж двоє діток, сама з ними. – Стоп. А до чого тут Оксана? – в голосі Тараса з’явилася тривога. – Та я їй… ну… передала дачу. Місяць тому. Через нотаріуса. – Як?! – він навіть не сів, просто остовпів. – Ну ти ж сам казав: “Нам нічого не треба, аби вам добре було”. Я подумала – в тебе квартира, робота, Марічка теж заробляє. А Оксані важче. Ну, я й вирішила дачу теж їй віддати

– Та не хвилюйся ти так, Марічко, я ж казала: хату в місті –

Життєві історії 0

Ну що, Марино, замовляй кафе, ювілей один раз у житті! – весело скомандував Ігор, розкладаючи на столі рахунки з банку. – П’ятдесят років, як не як! Треба як слід відзначити. Марина зітхнула. Вона була не з тих, хто любить гучні гулянки, але розуміла – чоловіку це потрібно. За роки шлюбу вона звикла до його характеру: щедрий, компанійський, але трохи легковажний. Іноді здавалося, що він досі хлопчисько, якого треба постійно стримувати. Свято вдалося на славу, але після нього чоловік змінився

– Ну що, Марино, замовляй кафе, ювілей один раз у житті! – весело скомандував

Життєві історії 0

Одного вечора, коли діти вже спали, Роман дружині сказав: – Наталю, нам треба з тобою серйозно поговорити. Наталя здивувалася. – Щось трапилося, любий? У нас проблеми якісь? – Ні, нічого поганого. Просто я помітив, що ти змінилася дуже, перестала ходити в салони краси, на фітнес, ти вже не та, що була колись, коли ми одружилися, я не розумію цього

Сьогодні дев’ята річниця весілля, дев’ять років шлюбу, — подумала Наталя, дивлячись на відображення у

Життєві історії 0

Я знаю, що ти не була ідеальною мамою. Але, може, з тебе вийде хороша бабуся. Якщо хочеш – приходь у неділю на обід. Надя. Ярослава довго тримала той клаптик паперу в руці. А потім вдягнула свою найкращу сукню і вирушила. Вона розуміла, що їй до кінця все не пробачили. Але то був її маленький шанс почати все спочатку. І цього разу вона його не упустить. Син їй так і не пробачив, але може хоч з дочкою вдасться налагодити стосунки

Ярослава завжди була особливою. Не такою, як інші жінки в селі, що трималися за

Життєві історії 0

Ти в паспорт дивилася, на коли тобі вже заміж виходити? Ні, сестричко, я тебе не картаю, просто не хочу щоб ти прийняла рішення, про яке сама ж і будеш шкодувати, – Марта робила вигляд, що дбає про сестру, хоча насправді причина її невдоволення крилася в іншому. Марта, яка за роки вже звикла до допомоги сестри, не могла змиритися з тим, що зараз та поїде влаштовувати своє життя і залишить усе й усіх напризволяще

– Ти в паспорт дивилася, на коли тобі вже заміж виходити? Ні, сестричко, я

Життєві історії 0

В той день ювілей був у мене – 55 років. Я родичів запросила та сина з дружиною. Вечір був добрий, всі розмовляли, веселилися, а потім, коли я глянула на руки невістки, засмутилася дуже. Всі мене запитували в чім справа, навіть син цікавився, чому я мовчу, але я не хотіла нічого говорити, бо розуміла, що можу зруйнувати його сім’ю

Я ніколи не мріяла про якусь принцесу для свого сина. Я мріяла, щоб він

Життєві історії 0

Настя, дай мені мамин італійський номер, – гукнув дочці. – А тобі нащо? Невже вирішив в коханні зізнатися? – з посмішкою відповіла дочка, але продиктувала номер. Микола довго крутив в руках телефон, а потім переборовши свою гордість написав дружині повідомлення. Марія перечитала то повідомлення разів зо сто. Читала і знову ховала. Потім подзвонила дітям

– І навіщо ти мені щодня цю котлету підсуваєш? Не можеш щось інше приготувати?

Життєві історії 0

Одного разу у селі з’явилася машина з київськими номерами. Гарна, чорна. Із неї вийшов Андрій і дівчинка, його 10-річна донька. Катерина стояла біля городу, в хустці і халаті. Спершу не впізнала. А потім так розчулилася, що аж сльоза потекла. – Мамо, привіт. Софійка захотіла до тебе в село, от ми і приїхали. Приймеш? Дівчинка сором’язливо махнула рукою. А Катерина без слів їх обійняла. – Хоче пожити в селі. На канікулах. І… я подумав… якщо ти не проти… Катерина боязко підійшла до внучки, яка була схожа на справжню паняночку

– Ти ж розумієш, що таке не можна носити, – Марина оглянула сорочку, яку

Життєві історії 0

Коли дружина вийшла з декрету, теща стала сама сидіти з нашою донькою з ранку до вечора. Ми з Людмилою на роботі були, часу було мало, але дуже вдячні були її мамі за це. Та якось Людмила повернулася додому сумною: – Андрію, мені потрібно тобі щось розповісти. Мама моя хоче змінити все і нам це обійдеться дуже дорого

Я ніколи не забуду той день, коли побачив свою маленьку доньку вперше, коли дружина