Українці Сьогодні

І що ви, Катерино Андріївно, з самого ранку в городі робите? – Василь не міг пройти повз, щоб не привітатися з літньою сусідкою. – Таке питаєш, синку, хіба сам не бачиш, скільки роботи назбиралося? Дощі нарешті лити перестали, треба все садити, от тільки рук не вистачає, – забідкалась літня жінка. – А знаєте що, я зараз у себе на пасіці швидко зроблю все, що треба, і до вас повернуся, допоможу. Але з вас потім ваші пиріжки, – посміхнувся Василь. – Якщо допоможеш, то не лише пиріжками, а ще й борщиком пригощу, – повеселіла бабуся. Через годину Василь вже стояв з сапкою біля сусідки, і разом до обіду вони справилися з усіма грядками, якраз до дощу встигли

– І що ви, Катерино Андріївно, з самого ранку в городі робите? – Василь

Життєві історії 0

А я не така як інші заробітчанки, тому на мої гроші не сподівайтеся! – заявила Іванна за столом, де зібралася родина. Вона була впевнена, що робить все правильно, і що вона нікому нічого не зобовʼязана. – Мамо, та ми у тебе нічого і не просимо, тому все добре. Ми з Мартою просто в гості заїхали, бо ж майже рік тебе не бачили, – пояснив Матвій. Сусідка лише помахала головою, вона не могла зрозуміти Іванну. Ну і що, що син вибрав не таку невістку, яка б їй сподобалася? Головне, що діти живуть добре між собою, син щасливий, а що ще мамі треба? Та й для кого вона ті гроші складає? Але в кожного своя правда

– А я не така як інші заробітчанки, тому на мої гроші не сподівайтеся!

Життєві історії 0

Мамо, ти ж не проти, якщо ми до тебе онуків привеземо, – попередив мене син ще в понеділок. – Не проти, але ти уточни, коли і наскільки, – кажу. – В пʼятницю після останнього дзвоника відразу і до тебе приїдемо. – А чому такий поспіх? – здивувалася я. – Бо ми з Веронікою в суботу їдемо на відпочинок. Усі друзі будуть без дітей, тож ми вирішили Колю і Аню у тебе залишити. Ти ж не проти? Внуків своїх я люблю, і завжди радо приймаю у своєму домі. От тільки вони зі мною залишаються неохоче. Вони звикли до міських умов, і в селі їм, мʼяко кажучи, не комфортно

– Мамо, ти ж не проти, якщо ми до тебе онуків привеземо, – попередив

Життєві історії 0

Ти добре все обдумала, Галино? Не так просто залишитися одній і без чоловіка ростити дітей, – мама намагалася переконати дочку, що її рішення піти від чоловіка є не зовсім правильним. – Я все добре розумію, мамо. Але мені всього 34 роки, в мене ще все життя попереду, а з Вадимом я його не бачу, ти ж сама знаєш, яка у мене ситуація, – Галина не втрималася і розплакалася у мами на плечі. Марія Петрівна, яка життя знала не з книжок, запропонувала доньці пообідати з нею, чаю випити, а до цієї непростої розмови повернутися згодом

– Ти добре все обдумала, Галино? Не так просто залишитися одній і без чоловіка

Життєві історії 0

Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік. І тут до мене дійшло, Віталій веде мову про будинок, який мені залишився від мами. Ще не минуло і місяця, як її не стало. Я навіть ще не починала оформлювати документи на спадщину. Прохання чоловіка мене здивувало, і я вирішила уточнити, для чого йому мої ключі

– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. –

Життєві історії 0

Не дай і не лай. А я тобі казала, що так буде. Але не переживай, сестричко, у тебе є я, та й грошей ти певно з собою привезла, то не пропадемо точно, – Алла, рідна сестра Марії, з усіх сил її втішала. – От як вона мені могла так сказати? Я ж стільки років працювала, і все для неї. Не розумію, коли Ніна так змінилася? – Марія утирала сльози. – А що ти хотіла? Дочка твоя заміжня, то тепер вона чоловіка слухає, а не тебе. І я тебе попереджала – вийшла Ніна заміж, от тепер нехай чоловік її і забезпечує. А ти заладила – рідна дитина, треба допомогти. Алла хоч і картала Марію, але робила вона це з любовʼю, швидше для годиться. З сестрою вони останні 15 років бачилися рідко, бо Марія була в Італії на заробітках

– Не дай і не лай. А я тобі казала, що так буде. Але

Життєві історії 0

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в своїй хатині на краю села. Перший раз вона вийшла заміж за Івана, він був родом з сусіднього села, а до них на вихідні приїжджав, бо приятелював з кількома хлопцями, серед яких був і брат Стефанії. Сподобалася йому дівчина, от він і став приділяти їй знаки уваги, а згодом і заміж покликав. Та недовго їм разом судилося бути

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка

Життєві історії 0

Не поспішай з висновками, мало що сказала Марія. На вихідних я сама поїду і з усім розберуся, – скомандувала Лариса у своїй розмові з молодшою сестрою Вірою. Дві старші сестри неабияк захвилювалися, коли почули, що їхній молодший брат Петро вирішив в батьківську хату жінку привести. Про це їм завбачливо повідомила сусідка Марія, яка була з тих людей, які все бачать і все знають, і їм не байдуже, що відбувається у сусідів. Петро останні роки живе сам в хаті, непогано господарює, і корову тримає, і город обробляє, і на роботу ще ходить. Марія давно вдова, і приглядалася не раз до хазяйновитого сусіда, і на борщ з варениками в неділю його кликала, але Петро не то вдавав, що не розуміє, не то і справді не второпав, що Марія не проти за нього заміж вийти

– Не поспішай з висновками, мало що сказала Марія. На вихідних я сама поїду

Життєві історії 0

– Вибачте, але ні, іншим разом, мене Марина чекає, – Мирослав вкотре відмовився йти в кафе. – Дружина його кличе. А з друзями піти кудись посидіти? – друзі не розуміли, чому Мирослав так поспішає додому. Але одного разу Тарас потрапив в дім Мирослава, і зрозумів, чому все саме так відбувається

– Мирославе, ти коли будеш вдома? Вечеря вже готується, так що поспіши, – сказала

Життєві історії 0

Дякую, тітко Анно, я все вам поверну. Ви навіть не уявляєте, як ви мене виручили. Галина, моя двоюрідна сестра, виходила з нашого будинку дуже задоволена, ховаючи гроші у сумочку. А я якраз повернулася з роботи і чесно сказати була не вельми рада бачити її у нас. На це є ряд причин. Галина пробігла попри мене як попри пусте місце, кинувши мені сухе – привіт. Навіть не поцікавилася як у мене справи, хоча б могла, адже ми з нею не бачилися вже кілька місяців. Я зайшла в хату, мама сиділа біля вікна, дивилася услід Галині

– Дякую, тітко Анно, я все вам поверну. Ви навіть не уявляєте, як ви