Українці Сьогодні

Ну що, Марино, замовляй кафе, ювілей один раз у житті! – весело скомандував Ігор, розкладаючи на столі рахунки з банку. – П’ятдесят років, як не як! Треба як слід відзначити. Марина зітхнула. Вона була не з тих, хто любить гучні гулянки, але розуміла – чоловіку це потрібно. За роки шлюбу вона звикла до його характеру: щедрий, компанійський, але трохи легковажний. Іноді здавалося, що він досі хлопчисько, якого треба постійно стримувати. Свято вдалося на славу, але після нього чоловік змінився

– Ну що, Марино, замовляй кафе, ювілей один раз у житті! – весело скомандував

Життєві історії 0

Одного вечора, коли діти вже спали, Роман дружині сказав: – Наталю, нам треба з тобою серйозно поговорити. Наталя здивувалася. – Щось трапилося, любий? У нас проблеми якісь? – Ні, нічого поганого. Просто я помітив, що ти змінилася дуже, перестала ходити в салони краси, на фітнес, ти вже не та, що була колись, коли ми одружилися, я не розумію цього

Сьогодні дев’ята річниця весілля, дев’ять років шлюбу, — подумала Наталя, дивлячись на відображення у

Життєві історії 0

Я знаю, що ти не була ідеальною мамою. Але, може, з тебе вийде хороша бабуся. Якщо хочеш – приходь у неділю на обід. Надя. Ярослава довго тримала той клаптик паперу в руці. А потім вдягнула свою найкращу сукню і вирушила. Вона розуміла, що їй до кінця все не пробачили. Але то був її маленький шанс почати все спочатку. І цього разу вона його не упустить. Син їй так і не пробачив, але може хоч з дочкою вдасться налагодити стосунки

Ярослава завжди була особливою. Не такою, як інші жінки в селі, що трималися за

Життєві історії 0

Ти в паспорт дивилася, на коли тобі вже заміж виходити? Ні, сестричко, я тебе не картаю, просто не хочу щоб ти прийняла рішення, про яке сама ж і будеш шкодувати, – Марта робила вигляд, що дбає про сестру, хоча насправді причина її невдоволення крилася в іншому. Марта, яка за роки вже звикла до допомоги сестри, не могла змиритися з тим, що зараз та поїде влаштовувати своє життя і залишить усе й усіх напризволяще

– Ти в паспорт дивилася, на коли тобі вже заміж виходити? Ні, сестричко, я

Життєві історії 0

В той день ювілей був у мене – 55 років. Я родичів запросила та сина з дружиною. Вечір був добрий, всі розмовляли, веселилися, а потім, коли я глянула на руки невістки, засмутилася дуже. Всі мене запитували в чім справа, навіть син цікавився, чому я мовчу, але я не хотіла нічого говорити, бо розуміла, що можу зруйнувати його сім’ю

Я ніколи не мріяла про якусь принцесу для свого сина. Я мріяла, щоб він

Життєві історії 0

Настя, дай мені мамин італійський номер, – гукнув дочці. – А тобі нащо? Невже вирішив в коханні зізнатися? – з посмішкою відповіла дочка, але продиктувала номер. Микола довго крутив в руках телефон, а потім переборовши свою гордість написав дружині повідомлення. Марія перечитала то повідомлення разів зо сто. Читала і знову ховала. Потім подзвонила дітям

– І навіщо ти мені щодня цю котлету підсуваєш? Не можеш щось інше приготувати?

Життєві історії 0

Одного разу у селі з’явилася машина з київськими номерами. Гарна, чорна. Із неї вийшов Андрій і дівчинка, його 10-річна донька. Катерина стояла біля городу, в хустці і халаті. Спершу не впізнала. А потім так розчулилася, що аж сльоза потекла. – Мамо, привіт. Софійка захотіла до тебе в село, от ми і приїхали. Приймеш? Дівчинка сором’язливо махнула рукою. А Катерина без слів їх обійняла. – Хоче пожити в селі. На канікулах. І… я подумав… якщо ти не проти… Катерина боязко підійшла до внучки, яка була схожа на справжню паняночку

– Ти ж розумієш, що таке не можна носити, – Марина оглянула сорочку, яку

Життєві історії 0

Коли дружина вийшла з декрету, теща стала сама сидіти з нашою донькою з ранку до вечора. Ми з Людмилою на роботі були, часу було мало, але дуже вдячні були її мамі за це. Та якось Людмила повернулася додому сумною: – Андрію, мені потрібно тобі щось розповісти. Мама моя хоче змінити все і нам це обійдеться дуже дорого

Я ніколи не забуду той день, коли побачив свою маленьку доньку вперше, коли дружина

Життєві історії 0

Має Люба хату, от Павло і крутиться коло неї, а вона думає, що то любов, – говорили сусіди про немолоду пару. Люба і сама не була впевнена, що з Павлом у них може щось вийти серйозне, бо вже нічого і не чекала від життя. Люба, тримаючись за руку Павла, думала: – Я ж і не чекала вже. Жила, бо треба. А тепер живу – бо хочу жити, бо є заради кого прокидатися вранці. Бо є для кого пекти пиріжки. Є до кого мовчати вдвох

– Має Люба хату, от Павло і крутиться коло неї, а вона думає, що

Життєві історії 0

Привіт, мамо! З Петром і Павлом тебе! Вибач, що пізно, ми тут святкуємо. Ти ж знаєш, що я Петрівна. До тебе не приїхали, бо свекруху саму залишити не можу, вона нам такий накрила стіл, старалася дуже, – подзвонила Галині донька. – З Петром і Павлом, доню. А я? А моя вечеря? Я так чекала тебе. – Не починай, мамо, вічно ти не задоволена. Я тут святкую, давай, у мене гості, часу не маю на тебе. Галина не могла повірити в те, що донька навіть не приховувала, що їхати в село не хоче. Весілля Софії, якому колись дуже раділа мати, дуже змінило її життя

Галина зараз не чекала від Софії нічого особливого. Лише того, щоб її донька до