Українці Сьогодні

Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама. – Юрко тебе любить, з ним будеш як за кам’яною стіною. А твій Артем… Вчора знову бачили, як він у шинку сидів. Олена вийшла заміж за Юрка. Весілля було гучне, до ранку співали. Усі тішилися, тільки вона дивилась у вікно, мов чужа. Життя з Юрком було правильне. Чітке. Розписане – з понеділка по неділю. У хаті – лад, у дворі – порядок, на обличчі – усмішка. Але всередині – пусто

– Та що ти з ним панькаєшся, Оленко? – сварилася мама, розкладаючи на столі

Життєві історії 0

Наталя ще довго сумнівалася, як сказати правду. Але якось за вечерею, коли чоловік мовчки жував гречку, сказала просто: – Вікторе, я хочу розлучитися. Той навіть не підняв голови: – Що? – Розлучитися. Ми з тобою не живемо, ми просто існуємо поряд. Я не хочу доживати з байдужістю. Я більше не можу бути для тебе лише куховаркою й прачкою. Він мовчки встав, пішов на ґанок, довго там стояв. Наступного дня до неї приїхала дочка

Наталя все життя була «правильною» жінкою. Вийшла заміж у дев’ятнадцять, коли Віктор повернувся з

Життєві історії 0

Як хочеться до моря! Діти так просять відпустку, а грошей, як завжди, немає. Сама біля моря живе, а нас жодного разу не запросила – якось не по-людськи зовсім, – скаржилася на Тамару її сестра. Тамара спочатку задумалася, мовляв, перед родиною не зручно, варто було б запросити, але зрозуміла, що це не правильно і вчинила по-іншому

У шістдесят три роки Тамара вперше за довгий час не прокинулася від будильника, а

Життєві історії 0

Мамо, я в неділю привезу Любу познайомити. Тільки ти будь добра до неї. – А що я? Я завжди добра, – засміялася Ганна, хоча серце тьохнуло. Якось воно тривожно було – приймати чужу жінку в родину, хоч і в ролі невістки. Та ще й столичну панянку. Ще не знати, чи буде вона поважати, чи вважатиме літню маму за тягар. У неділю приїхали як і обіцяли. Ганна полегшено видихнула, бо дівчина виглядала доволі скромно. Люба була невисока, тиха, з лагідними очима. Ганна з першого погляду помітила: дівчина несмілива, але не лукава. Відразу взялася допомагати на кухні, подала чай, витерла посуд, ніби й не вперше в тій хаті

Коли Ганна Степанівна залишилася сама після відходу чоловіка, їй було трохи за шістдесят. Старша

Життєві історії 0

Іван приїхав на курорт вперше. Йому щойно виповнилося двадцять два. Закінчив інститут, отримав диплом інженера, і батьки на день народження подарували путівку в санаторій, щоб він підправив своє здоров’я. – Відпочинь, сину, – казала мама. – Бо як почнеш працювати, то вже не зупинишся. Він і справді мав намір просто відпочити. Але доля мала інші плани. У перший же день він пішов на обід до невеличкого кафе, де було небагато людей, але пахло так, що пройти мимо було неможливо. Саме там і побачив її

Іван приїхав на курорт вперше. Йому щойно виповнилося двадцять два. Закінчив інститут, отримав диплом

Життєві історії 0

Літак сів у Кракові. Оксана не розуміла, як усе сталося. Від аеропорту її забрав молодий водій з табличкою “Оксана Михайлівна”. Він нічого не пояснював, лише усміхався: – Їдемо на свято, пані Оксано. Сподіваюся, кордон пройдемо швидко і без проблем. Коли вона під’їхала до рідної хати в Тернопільській області, їй у грудях щось защеміло. Яблуня добре вродила. Криниця стояла на тому ж місці. А на воротах – кольорові кульки і великий напис: “З Днем народження, мамо!” – Сюрприз! – вигукнула донька Ліля, вибігаючи з-за хати

– Ти не забула, що сьогодні твій день? – Оксана поглянула на себе в

Життєві історії 0

Була субота, коли Софія до мами приїхала консервацію взяти. Зайшла в погріб, а там банок 50. – Мамо, мені стільки не потрібно. Я ж стільки не з’їм сама. Може, частину залишимо тут? Ти ж могла б щось продати, щоб мати на хліб або роздати сусідам. – Ах, Софійко, я ж для тебе так старалася! Цілими ночами не спала, все консервувала, кожну баночку з любов’ю підписувала. Думала, донечка зрадіє, а ти не хочеш брати. Невже тобі не потрібна праця моя

П’ятдесят банок. Так виглядав черговий “подарунок” від мами Софії. Смішно, але ще вчора вона

Життєві історії 0

Одного разу в неділю Марія сіла з калькулятором. Порахувала, скільки заробила за ці роки. Це була величезна сума. Але де вона? –Жінка зрозуміла: у неї нема нічого. Ні власної квартири. Ні заощаджень. Ні навіть гарантії, що завтра буде їй де спати. Коли вона приїхала додому останній раз, було тихо. Діти вже жили окремо. Син – у столиці. Донька – в іншому місті. Вона приїхала у порожню хату. Стала дзвонити дітям. – Мамо, ну ти ж не ображайся, – сказала Настя по телефону. – В нас ремонти, кредити, та й чоловік не любить, коли хтось постійно живе з нами

Коли Марії було тридцять три, вона поїхала за кордон. Від болю в горлі стискало,

Життєві історії 0

Одного разу я вийшла з під’їзду, як до мене підбігла сусідка: – Доброго ранку, Марічко! Я чула, ви вчора щось про мене говорили? Що, я щось недобре роблю? Ви знаєте, я була про вас кращої думки! Сусідка ображена пішла, навіть не договоривши. Я нічого не могла зрозуміти, хоча, дійсно, про тітку Зіну я вчора зі свекрухою говорила лише

Свого часу, коли я виходила заміж за Сашка, мені здавалося, що найбільші труднощі вже

Життєві історії 0

В селі ще довго дивувалися тому, що красивий одружився з некрасивою. Тамара ніколи не мала черги з залицяльників. Відколи себе пам’ятала – у школі, в інституті, на роботі – вона завжди була “добра подруга”, “надійне плече”, “людина з гумором”, але не та, в яку закохуються. – Та кому я така треба? – гірко сміялась вона якось на кухні з дитинства знайомим Миколою. – Мені би мати дитину. Свою. Не для когось, не заради весілля. Просто… хочу комусь бути потрібною. Микола мовчав, а потім сталося те, чого вони двоє не очікували

Тамара ніколи не мала черги з залицяльників. Відколи себе пам’ятала – у школі, в