Українці Сьогодні

Життя в селі має свої особливості, воно тихе, розмірене, і живуть всі як одна велика сім’я – нічого не приховаєш. Тут усі всіх знали, усі всім родичі або кумівство. І якщо хтось не сказав “Слава Ісусу Христу”, заходячи в магазин, то або чужинець, або чимось глибоко засмучений. Тетяні вдавалося довго приховувати свою таємницю, аж поки в село не приїхав Василь

Життя в селі має свої особливості, воно тихе, розмірене, і живуть всі як одна

Життєві історії 0

У нашої мами троє дітей, але якось так вийшло, що для неї завжди був один – улюблений. Іван. Наймолодший. І найжалібніший. Усі його недоліки – прощалися. Усі його прохання – виконувалися. І якщо я чи старший брат ще могли почути: «Не зараз», або й просто «ні», то Іванові вона й останню банку варення віддавала. Ми ще в дитинстві це відчували, але не нарікали. Ну Іван, то Іван. Мамине сонечко. А ми – вже якось самі собі ради дамо. Але одного разу ми не витримали

У нашої мами троє дітей, але якось так вийшло, що для неї завжди був

Життєві історії 0

Я йому нічого не дам з того, що було куплено моєю працею, – сказала рішуче Галина. – Якщо треба, доведу кожен чек, кожен переказ. Їй допомогла адвокатка – молода жінка, яка колись теж була в Італії. – Пані Галино, ви не перша. Але ви маєте сили бути тією, хто не мовчить. Боріться. Вона боролась. У суді показали, що більшість переказів ішли напряму Галею з її особистого рахунку. Що квартиру вона купувала вже після повернення, окремо від родинного бюджету. Що Василь узяв позику на машину, а Галя її сплатила повністю сама. Суд залишив квартиру їй. Василь, озлоблений, навіть не попрощався з донькою

Галя поїхала в Італію, коли доньці Іринці виповнилося п’ять. Чоловік, Василь, тоді лишився з

Життєві історії 0

Про дружбу двох родин – Коваленків і Бондарів в селі знали всі, бо трималися вони завжди разом як справжні родичі. Жили через один город, ходили однією дорогою, і навіть малеча у двох сім’ях народжувалась майже в один час. Олена Коваленко й Марія Бондар були як сестри. Разом працювали в місцевому клубі. Чоловіки їхні – Іван і Петро – разом їздили на лісоповал, ловили рибу, а на вихідних збиралися разом на посиденьки. Але все змінилося після того, як родина Коваленків вирішила переїжджати в Польщу

Про дружбу двох родин – Коваленків і Бондарів в селі знали всі, бо трималися

Життєві історії 0

Задаючи собі питання, чи правильно вона вчинила, Марія розуміла, що не зробить вибір, який влаштує обох доньок однаково. Адже в кожній родині є свої нюанси, свої образи і не всі почуття можна виміряти фінансово. Марія завжди вважала, що однаково ставиться до своїх дочок. Для неї не було різниці між ними. Вона пильно стежила, щоб обидві мали рівні умови для розвитку, щоб ніколи не відчували себе обділеними. А коли прийшов час розподіляти своє майно, її рішення ошелешило всіх

Марія завжди вважала, що однаково ставиться до своїх дочок. Для неї не було різниці

Життєві історії 0

А чи не хочеш ти, мамо, перебратися до нас жити? Будинок, який ми побудуємо, великий буде, місця всім вистачить! І ти ж завжди хотіла жити десь за містом? Якось не по-людськи виходить, що донька і внуки в тебе є, а живеш ти сама, – якось подзвонила Марії донька. – Та я вже звикла, Олю. Багато людей так на старості років живуть, щоб не заважати дітям. Я сама собі господиня: сама поклала – сама взяла, це, знаєш, теж багато чого варте! Тож не хвилюйся, доню, нормально я живу, ні на що не скаржуся, – відповіла мати. Доньці це не сподобалося зовсім

Марія Іванівна завжди вважала себе сильною жінкою. Вона виросла в часи, коли самостійність і

Життєві історії 0

От тобі й міська. Та вона ж, дивись, і сапає, і доїть корову, іі вишні варить. Якось Ліля захотіла оновити інтер’єр: нові гардини, сучасні меблі, білий холодильник замість старого “Дніпра”. Ганна спершу сприйняла це як образу. – Може, й я вже тобі стара, не до стилю? – зірвалось з вуст. – Мамо, – Ліля тоді вперше заплакала від образи. – Я роблю це не проти, а для нас. Хочу, щоб вам було краще. Щоб ми дихали новим, але з вашою душею. Після того вечора вони знову стали ближчі

Коли Лілія виходила заміж за Степана, всі її подруги крутили носом. – Ти, міська

Життєві історії 0

Любо, може, я поїду на заробітки, – якось сказав чоловік. – Тобі не можна, ти ж і так ледве ходиш. Я поїду. Не перша, і не остання, – вирішила вона. Вона вже їздила до того часу на заробітки періодично – колись на ягоди в Польщу, потім на кілька місяців у Чехію на склад. Але тепер було по-іншому – вона вирушала надовго. Попрощалася з усіма. Діти обійняли, заплакали. Чоловік лише взяв її за руку й сказав: – Бережи себе. Італія зустріла її теплом і сумом

У Люби було добре серце. Ще з дитинства вона любила доглядати за всім живим:

Життєві історії 0

Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба викопати, город прибрати. Поки ще сонечко, гріх таку погоду втрачати, – лагідно говорила Олена, тримаючи телефон біля вуха. – Добре, мамо, постараємось, – відповів син. У суботу з самого ранку у дворі почулися знайомі голоси. Олена аж квітнула від радості – син, невістка й онук Максимко приїхали. – Ну, от і мої помічники! – з усмішкою зустріла їх біля хвіртки. Ще звечора все підготувала: лопати винесла, мотики, відра. А ще – цілу тацю гарячих оладок, налисників, банку сливового варення і миску домашньої сметани поставила на стіл під грушею

– Назарчику, а ви з Марічкою не могли б на вихідних заскочити? Картоплю треба

Життєві історії 0

Коли ми з Олегом одружилися, то стали допомагати його дітям, так як своїх у нас не було. Ми купували їм одяг, продукти і кошти частенько пересилали. Згодом перша дружина Олега розлучилася зі своїм чоловіком і несподівано прийшла до нас з дивною розмовою

З Олегом ми вже 10 років живемо у шлюбі. Виходила заміж я пізно, на