Тамара Павлівна вийшла з машини так, ніби це був не фургон з їжею, а
Вечірнє сонце повільно сідало за гострі дахи київських багатоповерхівок, зафарбовуючи небо у колір стиглої
— Тільки ти, Ганно, могла так необачно вчинити. Купила чоловікові машину, щоб він до
— Мамо, Петро не хоче, щоб ти садила картоплю. Ми вирішили, що тут буде
— Ні, мамо, ти не можеш цього зробити! Почуй мене! Я тобі рідний син,
— Дивись, Софіє, я собі дублікат зробила, щоб вас зайвий раз не турбувати дзвінками,
— Тільки ти чоловікові не розповідай, Катерино! Чуєш мене? Це твоя квартира, і тільки
Старий Львів дихав вечірньою прохолодою, розливаючи аромат меленої кави та вогкого каміння по вузьких
— А ти що, справді думав, що вхід на мої іменини безкоштовний? — голос
У невеликій кухні панельного будинку на околиці Тернополя панувала задуха, попри відчинену кватирку. Вечірнє