— Ти мені ніколи не була рідною, але стіл на мій ювілей накрити мусиш,
У хаті було тихо й дуже холодно. З кутка, де колись білили до кожного
— Ти взагалі розумієш, що сюди прийшла вимагати те, на що не маєш ані
— Мамо, а де ж той новий телевізор, який я привезла минулої суботи? Ми
— Свекрухо моя дорога, ви знову з порожніми руками? — дзвінкий, трохи захмелілий сміх
— Тридцять років терплю, а вона сина мого голодом морить, у хаті пилюка, а
— Тамаро Яківно, це дитяча ванночка Артема. Він у ній купається щовечора, це його
— Маріє, ти ж не думаєш, що це я взяла? Та я би ніколи
— Де ж поділися всі наші дорогі продукти, які ми з таким трепетом та
— Чоловікові треба завжди вірити на слово, бо без довіри сім’ї немає, — саме