— Мамо, ну скільки можна? Я вже дорослий хлопець, мені тридцять років, а ти
В славетному Тернополі, місті, де сивий затишок старих кам’яниць зупиняє час, а розлогий став
— Не починай, прошу тебе! Тобі що, шкода двох бананів чи зайвої миски супу?
Марина стояла біля вікна кухні, спостерігаючи, як сонце повільно підіймається над старими яблунями. У
— Ти вже доросла, Ганно, якось сама розберешся, а у нас кожна копійка на
Біля Коломиї, де ранковий туман м’яко огортає ратушу, а аромат свіжої випічки з місцевих
— Ну і живи собі як знаєш, тільки на спадок тоді не розраховуй, —
— Ти зовсім совість втратив? — мій голос у слухавці не тремтів, він був
Золочів зустрів вечір прохолодним вітром, що заплутався в кронах старих лип біля замкових мурів.
У затишному та древньому місті Чортків, де вузькі вулички дихають історією, а величний костел