Анжела з полегшенням закрила ноутбук. Скроні пульсували від напруги: день видався пекельним. Один із
— Я просто не стягую, розумієш? — Максим стояв біля вікна моєї палати, не
Полтава в жовтні засипала вулиці золотим листям, а в повітрі пахло димом від багать
Вінниця того ранку була залита м’яким травневим сонцем. У квартирі на Вишенці, де мешкали
Ніна сиділа на лавці у парку імені Івана Франка, притискаючи телефон до вуха так
— Або ти зараз дзвониш своїй мамі й кажеш, що це була помилка, або
— Або ти зараз дзвониш моїй сестрі й перепрошуєш, або на цьому наше сімейне
— Це мій ювілей, і я хочу відсвяткувати його з розмахом, — заявила моя
— Нащо тобі та освіта, Оленко? Ти ж дівчина, тобі аби заміж вдало вискочити,
— Ганно, я, звичайно, не буду втручатися в вашу сім’ю, але я… І роби