Українці Сьогодні

Ти що, за 20 років заробітків лише будинок збудувала? А куди ж ти поділа решту грошей? – питає мене одна заробітчанка. – А хіба будинок – це мало? – кажу. – Не знаю. Сама думай. Я будинок збудувала і дві квартири купила за 20 років. Я тоді задумалася, що і справді щось не сходиться математика, бо по тисячі євро в місяць за рік виходить мінімум 10 тисяч євро. А за 20 років – то аж страшно порахувати скільки. Але моя донька весь цей час не працювала, вона домогосподарка, тому зрозуміло, що гроші, які я висилала, йшли і на прожиття їм також. Я якось про це не задумувалася, а варто було б

– Що ти тут робиш? – питаю я з подивом Ніну, дочку свою. –

Життєві історії 0

Це тобі подарунок, купиш щось собі від мене, – каже свекруха. Я подякувала і прийняла, бо якби я не взяла ці гроші, то цим би маму образила. В конверті було аж 2 тисячі гривень. Мама нічого не залишила собі, а все мені віддала. Тут прийшов мій чоловік. Покликав мене в кімнату, і попросив приміряти черевики, каже, що купив їх мені в подарунок. Я так зраділа, що не описати це словами. Взяла новий черевик, приміряла в коридорі до свекрушиного старого, і зрозуміла, що все чудово. Чоловікові я все пояснила, і він мене підтримав. З коробкою я зайшла на кухню, щоб зробити сюрприз свекрусі

– Мама сьогодні прийде. Антоніно, приготуй щось смачненьке, – каже мені чоловік. – Добре,

Життєві історії 0

На почтаку вересня мені брат подзвонив, просив позичити йому 5 тисяч гривень, адже він щомісяця має платити кредит і саме 5 тисяч йому цього разу не вистачає. Я відразу згадала, що минулого разу Дмитро мені борг пів року повертав, тому на цей раз йому відмовила. Він спокійно на це відреагував, навіть не образився, а нещодавно в його сина день народження був, я прийшла з чоловіком і купила йому дорогий подарунок. Отут невістка все висказала мені

Я, звісно розумію, що подарунок людина, зазвичай, може подарувати у міру своїх можливостей і

Життєві історії 0

Не погано наші батьки влаштувалися, – кажу я своєму чоловікові, збираючи валізи і готуючись до переїзду. – Шо мій тато, що твоя мама – то два чоботи пара. – Якось так, – сумно погодився зі мною чоловік. У нас в сім’ї склалася така ситуація, що комусь розповісти – не повірять. Мій батько разом з мамою мого чоловіка заради свого особистого щастя практично нас вигнали на вулицю. І тепер ми змушені переїхати на орендовану квартиру

– Не погано наші батьки влаштувалися, – кажу я своєму чоловікові, збираючи валізи і

Життєві історії 0

Кароліна пригадала той день, коли щасливі мама з татом робили входини в свій новий будинок, який вони будували кілька років. Їхня доволі велика сім’я жила з батьками мами, але четверо дітей плюс двоє дорослих аж ніяк не поміщалися в тій невеликій хатинці, що була у бабусі. Коли їхня родина переїхала у свій новий будинок, раділи усі. На входинах було багато людей. В хаті пахло свіжою деревиною і маминою випічкою. Тоді маленька Каролінка подумала, що саме так і виглядає щастя, адже тепер і у неї, і у трьох її братів є своя окрема кімната. Через пів року в їхній хаті знову було багато людей. Мама на столі лежала непорушно, а Каролінка плакала, бо не розуміла, чому матуся на неї не дивиться і нічого їй не відповідає

– Кароліно, до тебе прийшли, – гукнула на роботі жінку співробітниця. – Хто? –

Життєві історії 0

Всю ніч Ірині не спалося. Їй було дуже образливо від того, що чоловік саме так відреагував на її покупку. Так, сукня не з дешевих, вона за неї заплатила аж 4,5 тисячі гривень, але ж за 20 років їхнього спільного життя з Іваном вона не пам’ятає випадку, щоб він пішов з нею в магазин і купив їй щось нове. Одяг весь у дружини був з секондхенду, на вагу, за кілька гривень. Бо Іван вважав, що нема чого на ці ганчірки так тратитися. Проте, це правило стосувалося лише дружини, на собі він не економив, бо вважав, що він має добре виглядати, адже він ходить між люди, на роботу, а дружина, яка сидить в офісі, не обов’язково має наряджатися

– Ти хочеш сказати, що ти останні гроші витратила на цю ганчірку? – Іван

Життєві історії 0

В суботу Вероніка приїхала додому з нареченим, а коли щасливі молодята поїхали, Ярослав сказав дружині, що їм треба серйозно поговорити. – Мама нашого зятя – це моя перша дружина. Що будемо робити, Лесю? – Весілля будемо робити, – здивувала своєю відповіддю Ярослава дружина. – Те, що було – це минуле, а ми зараз творимо майбутнє наших дітей. Тому не заважай Вероніці стати щасливою

Ярослав з Лесею готувалися до прийому важливих гостей. Їхня єдина донечка оголосила, що заміж

Життєві історії 0

Ми з чоловіком самі збудували собі заміський будинок, в який лише нещодавно переїхали. Мама ще його не бачила, але вже наслухалася від мого молодшого брата про те, в якому шикарному домі тепер я живу. Мій брат – це взагалі окрема історія. Він так живе, ніби всі йому щось винні, особливо наша мама. Вона йому і квартиру купила, і машину, а йому все мало. За мої успіхи він точно не порадів, але я і не засмутилася. Ігор хоч мені і рідний брат, та в мене немає ніякого бажання з ним спілкуватися, бо в нього всі розмови лише про гроші, про те, що їх не вистачає, а ще він дуже любить рахувати, у кого їх більше. Натхненна розповідями брата, мама прийшла до мене вже накручена

– Тетяно, я сьогодні до вас у гості прийду, так що чекайте, – попередила

Життєві історії 0

Я повторюю ще раз – нам від вас нічого не треба! – наголосила я свекрусі. Я поставила слухавку і відразу набрала чоловіка. Попередила, що його батьків найближчим часом я не маю бажання бачити у нас вдома. Пояснювати причину не довелося, бо він і сам все добре знає. Свекруха таки мене не послухала і приїхала в суботу з самого ранку. Відчиняю двері – стоїть вона з тими усіма каструлями, які тоді забрала. Я її в хату не пустила, а чоловікові це не сподобалося

– Ти не ображайся, в житті усяке буває, – каже мені свекруха і питає

Життєві історії 0

Мамо, я знаю, що там є у тебе відкладено кілька тисяч, цього на перший внесок має вистачити, – якось заявив Софії Максим. – Навіть якщо ми дамо перший внесок, то звідки ми візьмемо решту суми? Я ж ці гроші багато років складала – гривню до гривні. – А звідки інші батьки гроші беруть? – втрутилася у розмову невістка. – Вони за кордон їдуть, на заробітки! – І справді, мамо. Чому б і тобі не поїхати? – підтримав свою дружину син. – Не можу я зараз поїхати, у мене півтори ставки, випускний клас. – Знову ти чужих дітей на перше місце ставиш, а проблеми рідного сина тобі байдуже. Звичайно, ти ж у нас вчитель року! – став картати Софію син. Жінка розплакалася і пішла в свою кімнату. Слідом за нею зайшла невістка і стала так улесливо говорити

– А мене в Італію син з невісткою відправили, – розповідає Софія таким же