Коли я знайшла хорошу роботу, відразу до свекрухи прибігла. – Мамо, виручайте, ваша допомога нам потрібна, ми з Данилом не справимося без вас. Свекруха уважно мене вислухала, спокійно зі мною говорила, а потім сказала, що подумає, чи знайде вона час для онука. Я так чекала того дня, коли мали чоловіка дасть мені відповідь. – Нічим зарадити вам не можу, ти не вірний обрала шлях, не хочу, щоб в тебе були гроші, – пробурмотіла вона
Їм зараз просто дуже важко, зять таку хорошу роботу втратив, під час того, як
Ліда ввечері заїхала до дітей, сподівалася у них заночувати, а зранку в місто по справах піти, так зять їй так прямо в очі і заявив, чого це вона до них з пустими руками прийшла, і збирається ще й 2 дні гостювати. Доньці стало дуже незручно, вона почала просити маму не зважати на слова її чоловіка, але Ліду так ця ситуація зачепила, що вона чаю попила і спати лягла. А вранці не стала нікого будити, а тихенько вислизнула з квартири
– Навіть не знаю, що мені тепер робити. Я більше в гості до доньки
Батькові на лікування гроші потрібні, 85 тисяч гривень. У нас таких грошей немає, а у тебе, сину, є. Тож це твій обов’язок – все батькові оплатити, – заявила мама. Чоловік відсунув тарілку з своїми улюбленими варениками, встав з-за столу, і сказав, що грошей не дасть. Здавалося б, що тут такого – мама попросила гроші у сина, який їх має. Але проблема в тому, що Тарас не просто сам заробив ці гроші, а заробив їх не в останню чергу навіть для того, щоб насамперед своїм батькам довести, що він чогось вартий
– Батькові на лікування гроші потрібні, 85 тисяч гривень. У нас таких грошей немає,
Вирішила я піти на експеримент, і таки погодилася переїхати до доньки, хоч з рідного дому, вже мною обжитого, не хотілося йти у чуже. З того часу ми й живемо разом. Я няньчу онуків і в усьому допомагаю дочці. На мені крім дітей і вся хатня робота, я і варю, і прибираю, і прасую. Одним словом, роблю все, що треба. Донька була перший час дуже задоволена, адже вона і гроші заробляє, і все в домі в порядку, а головне – діти під наглядом. Проте останнім часом її ставлення до мене різко змінилося. І я не могла зрозуміти, чому, що сталося, поки Ніна не захотіла грошей
– З онуками треба сидіти, мамо. А хто краще їх догляне, як не бабуся
Тетяна давно вже наглядає за старенькою сусідкою своєю, адже рідні доньки в неї давно не було: одна за кордоном живе, інша – в столиці добре влаштувалася, грошима матері допомагає, але сама носа до неї не покаже ніколи. В суботу бабусю довелося везти в стаціонар, занедужала, а коли повернулися додому, вона попросила Тетяну принести свої документи і паспорт: – Квартиру свою, дитино, хочу в дарчу оформити на тебе, біжи швиденько за паспортом, будемо думати, як правильно зробити все це. Тетяна лише посміхнулася з того і спокійно додому пішла, але чоловікові її це не сподобалося зовсім
Чоловік ще тоді якось так щиро сміявся, говорив, ти сусідку нашу, здається, удочерила, напевно!
Що, Христино? Не спілкується таки з тобою твій син? – запитала мене одна моя родичка, з якою я випадково на ринку перетнулася. – Ні, – кажу. – Ні син, ні невістка, ні онуки не хочуть зі мною говорити. – Уявляю, як тобі прикро. І що будеш робити? – А нічого робити не буду. Подивлюся, що вони без мене робитимуть. Хоча, чесно тобі скажу, мене як маму душа болить, так мені тяжко, що не передати словами
– Що, Христино? Не спілкується таки з тобою твій син? – запитала мене одна
Кінець моєму терпінню прийшов, коли я робила закрутки з помідорів, і на це прийшла свекруха. Вона глянула на банки, і сказала, що цей непотріб треба викинути, адже там стільки оцту, що її синочок навіть це пробувати не буде. Мені було дуже прикро це чути, бо насправді оцту там не було зовсім. Моя мама мене навчила закривати помідори з аличею, в якій є кислота, яка служить консервуючим засобом замість оцту. Та вникати в подробиці мама чоловіка не захотіла, для неї було важливим мене не похвалити. А коли Сергій прийшов додому, мама наказала йому віднести мої мариновані помідори на смітник, що він успішно і зробив
– Це смішно, ти хочеш розлучитися через мою маму? – запитав мене Сергій. –
Я нічого не розумію, Руслане. Яка квартира? Яка донька? У нас є свої діти, у нас є за кого дбати, – намагалася я прояснити ситуацію, коли мені мій чоловік заявив, що його позашлюбна дитина одружується, і він хоче купити їй квартиру. – Я тобі скажу більше, у нас з Надією є двоє спільних дітей, тому я маю купити цю квартиру, – ошелешив мене мій чоловік, з яким я прожила майже 30 років
– Я нічого не розумію, Руслане. Яка квартира? Яка донька? У нас є свої
Це ти маєш їй сказати, щоб вона шукала собі інше житло, адже ти – її син, – не стримуючи емоцій, Алла поставила питання руба – або вона, або свекруха. – Алло, але це ж моя мама. Як я її вижену з дому, якщо їй нема куди йти? – Андрій з усіх сил намагався пояснити дружині, що не гоже робити так, як каже вона. – У неї є гроші, нехай шукає собі житло. Зрештою, ти у неї не єдиний син, тож нехай твій брат або забирає маму до себе в Америку, або висилає грошей і купує чи знімає їй житло – мені байдуже, – схоже, що Алла не збиралася здаватися
– Це ти маєш їй сказати, щоб вона шукала собі інше житло, адже ти
Три тисячі гривень за курточку – це явно забагато. Ніно, ти маєш розуміти, що не варто витрачати на дитину такі шалені гроші. Можна було і щось дешевше знайти, – заявив мені мій чоловік, коли побачив, як моя дочка Настя приміряє обновку біля дзеркала. Я купила їй курточку, вона була дуже щаслива. А от мій чоловік – ні. Напевно, треба було зняти цінник і не говорити справжню ціну, то може б він і не влаштував нам цієї сцени. Але я так не вмію і не хочу. Ми – одна сім’я, і у нас немає бути ніяких секретів один від одного
– Три тисячі гривень за курточку – це явно забагато. Ніно, ти маєш розуміти,

You cannot copy content of this page