Одного вечора, коли Наталя пішла в магазин, Олександр і її найкраща подруга Віра залишилися вдома разом. Якраз в тому магазині була акція на молоко і масло, а він знаходився в іншому кінці їх містечка, тому жінка розраховувала, що ця поїздка займе в неї години дві. Але вона забула вдома картку, а готівки не було з собою, тому довелося повертатися. Додому вона прийшла раніше і побачила те, що бачити не мала
Наталя та Віра знали одна одну ще з дитинства. Вони виросли разом у маленькому
Ніна тримала в руках кілька тисяч євро, стояла жінка на роздоріжжі, бо не знала, куди їй іти – додому, чи відразу до сина їхати. – То ви вже вирішили, куди поїдемо? – запитав водій, який розвозив заробітчанок по домах. Ніна його попередила, що ще не вирішила, за якою адресою вона поїде, але зараз уже таки треба приймати рішення. – До сина поїду, – нарешті таки каже Ніна. – Ви хоч йому зателефонуйте, попередьте, – порадив водій. – А навіщо попереджати, якщо мама з купою грошей їде, – сказала інша заробітчанка, яка теж їхала в цьому бусі
Ніна тримала в руках кілька тисяч євро, стояла жінка на роздоріжжі, бо не знала,
Посиділа свекруха у мене трохи більше двох годин, а далі стала збиратися. Я дивлюся на неї, чекаю, коли ж вона дасть обіцяні гроші. – Ой, ледь не забула чого прийшла, – спохватилася мама чоловіка і пішла до сумки, яка стояла в коридорі. Яким же було моє здивування, коли вона витягла з гаманця аж тисячу гривень. На моєму обличчі відразу можна було прочитати все, але я промовчала. Тисячу гривень, вона це серйозно? Що за ці гроші можна купити двом дітям? Хіба цукерки
– Марино, мама сьогодні до нас прийде, можеш приготувати обід? – каже мені мій
То ти лише по гроші прийшла? – питаю я свою молодшу доньку Аліну. І вона, абсолютно не соромлячись, каже – що так, їй потрібні гроші, мінімум тисяча євро. Вони з подругами зібралися їхати на Різдво у Париж. – Ти ж казала, що тобі квартира потрібна. Якщо ти так тринькатимеш гроші, то житло для тебе ми ще не скоро придбаємо, – кажу. – Мамо, ну що ти починаєш. Ти – моя мама, і ти зобов’язана мене забезпечувати, – заявила Аліна
– То ти лише по гроші прийшла? – питаю я свою молодшу доньку Аліну.
Цього дня Надія встала дуже рано, вона заварила чай з м’яти й малини і, хоча в квартирі було ще темно, вона не вмикала світло, а сиділа у пітьмі. Рівно три роки тому не стало її чоловіка, а вона ж його й до того багато років не бачила і досі не знає, де спочиває її Дмитро. Пила його улюблений чай і згадала важку осінню розмову, яка відбулася багато років тому і яка розділила її життя на до та після
Як завжди останнім часом в житті Надії знову настав похмурий, сірий, осінній ранок. Надія
Ігор час від часу телефонував матері, але швидше для годиться, щоб не бути поганим сином, і навіть не пам’ятав, коли востаннє навідувався до неї в гості. Для мами у нього завжди не було часу. І ось, після розлучення, він зрозумів, що саме мама є єдиною близькою для нього людиною, тому запропонував матері переїхати до нього
Ігор давно відчував порожнечу. Йому було п’ятдесят, і, здавалось би, все в житті вже
Коли Олена виходила заміж, то чоловік її дуже просив, щоб вона всю себе присвятила сім’ї, будинку і їх майбутнім дітям. А ще, Валентин дуже просив, щоб дружина трималася осторонь від своїх подруг, мовляв, найкращий друг тепер у неї буде він. А пояснював він усе це просто – чим більше подруг, то більше ворогів. Олена послухала його, про що дуже шкодує
Здавалося б, коли людина одружує, виходить заміж – створює сім’ю, то в багатьох людей
Це ти, мамо, в усьому винна! Навіщо ти переконала Людмилу їхати на заробітки? Тобі що, грошей було мало? А тепер немає ні грошей, ні сім’ї, – плачеться мій син Ярослав. Невістка моя, Людмила, втнула такий номер, що навіть важко щось сказати. Вона приїхала з заробітків з кругленькою сумою грошей, і відразу до своєї матері чкурнула, а сину моєму заявила, що розлучатися буде. Тепер він вважає мене винною в тому, що його сім’я розпалася, бо швидше за все, невістка до нас вже не повернеться
– Це ти, мамо, в усьому винна! Навіщо ти переконала Людмилу їхати на заробітки?
Нарешті, мамо, ти слухавку взяла! Останнім часом до тебе і не дозвонишся. Ти що, забула гроші відправити, чи водіїв на цьому тижні не було? – замість привітання каже мені моя дочка Марина. Я на хвилинку замовкла, бо обдумувала, як би це правильніше подати їй інформацію. – Марино, водії були, все з ними гаразд, я ж тобі одним із них сумку з продуктами передала, – кажу. – Ну. Тоді в чому справа? Де гроші? Ти ж знаєш, що мені до кінця місяця треба внести щомісячний платіж по кредиту, інакше в мене машину заберуть, – каже донька
– Нарешті, мамо, ти слухавку взяла! Останнім часом до тебе і не дозвонишся. Ти
Вже три місяці, як мами не стало, а троє дітей все ніяк не могли розділити хату її. Люди в селі усі дивувалися цьому. Якби ж то були великі хороми якісь – а це ж маленька хатина стара, яка ось-ось вже розвалиться
Ця осінь у селі була особливою. Вітер зривав з дерев пожовтіле останнє листя, і

You cannot copy content of this page