Коли друга дружина подала на розлучення і забрала в Ігоря велику частину майна, він повернувся в село до батьків, адже більше свого житла не мав. Відтоді він став ходити до колишньої дружини та дітей і проситися назад, вибачатися, що залишив їх колись. – Якщо залишишся жити в селі, ми будемо твоїми сусідами, – сказала Оксана. – Тільки не думай, що все знову стане як раніше. Та чим довше Ігор жив в селі, тим більше родина стала його шкодувати, а від Оксани відвертатися
Ігор ніколи не любив своє село. Маленький двір, стара хатина, покрита іржавим дахом. Бездоріжжя
Своїй подрузі Марії я ніколи не заздрила, вона мені як сестра була. Але я не могла збагнути – як вона аж так доробилася в Греції? Я теж була на заробітках, в Італії, але я навіть близько того не маю, що має Марія. Не розумію, може то в Греції заробітки більші, чи справа таки в наших дітях
Я пам’ятаю, як усе почалося. 40 років тому, коли ми тільки переїхали в новий
З часом Світлана зрозуміла, що Валентина Петрівна не була такою ідеальною жінкою, як їй здавалося спочатку. Виявилося, що свекруха була дуже вимогливою в побуті. Вона любила чистоту та порядок в усьому. – Світлано, я думаю, що ти вже готова взятися за приготування цієї страви, – якось сказала свекруха. – Тільки пам’ятай: треба уважно стежити за температурою в духовці, інакше все може зіпсуватися, – казала Валентина Петрівна, коли Світлана вперше спробувала приготувати знаменитий пиріг свекрухи
Світлана сиділа за кухонним столом, міркуючи про своє життя. Вона давно звикла до того,
Мамо, ти привезла гроші? – перше, що запитала Марина, обіймаючи матір, яка після заробітків повернулася з Португалії. – Привезла, дочко, не хвилюйся. Тепер у нас буде все добре, – відповіла Поліна, з полегшенням усвідомлюючи, що повернулася додому після важких місяців на чужині. Але розчарувалася мати дуже швидко, євро ті йшли, як вода
У невеличкому містечку на заході України жила звичайна сім’я: мати Поліна, її двоє дітей,
А чи не забагато для неї – аж 1500 євро? Вона нам ніхто, – заявив мені мій чоловік, коли дізнався, що я збираюся поїхати до колишньої невістки не лише з гостинцями, але і гроші їй дати. – Внуки нам теж ніхто? – задаю уточнююче запитання. – Внуки – то інша справа. Ти їм он скільки гостинців везеш – і одяг, і іграшки, і смаколики. Цього буде цілком достатньо, – каже чоловік. Я спочатку не розуміла, чому чоловік так проти, щоб я гроші невістці давала, але потім з’ясувалося, що він машину нову запримітив
– А чи не забагато для неї – аж 1500 євро? Вона нам ніхто,
А ти думала, що і грошей заробиш, і сім’ю збережеш? – питає мене зовиця. – Так поки ти в своїй сонячній Іспанії ласувала цитрусовими, і грілася на сонечку, тут теж відбулися маленькі зміни, – каже. Так вийшло, що я приїхала додому без попередження, і просто ошелешена тими “маленькими змінами”, які побачила. На моєму подвір’ї повним ходом господарює сестра мого чоловіка, а cам чоловік тимчасово проживає у іншої жінки в сусідньому селі
– А ти думала, що і грошей заробиш, і сім’ю збережеш? – питає мене
У всіх на Різдво приємні сюрпризи, а у мене таке трапилося, що я навіть не уявляю, що тепер робити. Чоловік мій захотів розлучатися, і не тому, що він мене розлюбив, а тому, що так захотіла його бабуся. Скажете – нісенітниця, я теж так подумала спочатку, але справа занадто серйозна. Бабуся пообіцяла, що перепише свою шикарну трикімнатну квартиру в центрі міста на Павла, але виставила умову – перед тим він має зі мною розлучитися
У всіх на Різдво приємні сюрпризи, а у мене таке трапилося, що я навіть
Мамо, ну як ти чистиш картоплю? Ну нічого не хочеш допомогти мені зовсім, лушпиння залишилося, вічка не почищені. Йти собі, я сама все зроблю, без тебе. На старості з тебе діла не буде, – сердито сказала донька. Ніна ледве встала і почимчикувала до свого віконця
Напевно, немає людей, які б спокійно собі старіли, без усвідомлення того, що найкращі роки
Одного вечора, коли Наталя пішла в магазин, Олександр і її найкраща подруга Віра залишилися вдома разом. Якраз в тому магазині була акція на молоко і масло, а він знаходився в іншому кінці їх містечка, тому жінка розраховувала, що ця поїздка займе в неї години дві. Але вона забула вдома картку, а готівки не було з собою, тому довелося повертатися. Додому вона прийшла раніше і побачила те, що бачити не мала
Наталя та Віра знали одна одну ще з дитинства. Вони виросли разом у маленькому
Ніна тримала в руках кілька тисяч євро, стояла жінка на роздоріжжі, бо не знала, куди їй іти – додому, чи відразу до сина їхати. – То ви вже вирішили, куди поїдемо? – запитав водій, який розвозив заробітчанок по домах. Ніна його попередила, що ще не вирішила, за якою адресою вона поїде, але зараз уже таки треба приймати рішення. – До сина поїду, – нарешті таки каже Ніна. – Ви хоч йому зателефонуйте, попередьте, – порадив водій. – А навіщо попереджати, якщо мама з купою грошей їде, – сказала інша заробітчанка, яка теж їхала в цьому бусі
Ніна тримала в руках кілька тисяч євро, стояла жінка на роздоріжжі, бо не знала,

You cannot copy content of this page