Українці Сьогодні

Мамо, ми знайшли тобі будинок для людей похилого віку. Але ти не хвилюйся, він хороший, – сказав Тетяні син і подав їй буклет з цінами і описом усіх послуг. Мати така здивована була, що вимкнула свій улюблений серіал. – Але ж я з вами хочу жити, діти. Невже так багато я хочу? Невже це погано

В той день, коли Ольга і Дмитро одружилися, його мама Тетяна Михайлівна заявила: –

Життєві історії 0

Мамо, ну чого ти не можеш зрозуміти? Ображаєшся на рівному місці. Ми не зможемо приїхати до тебе на свята, занадто багато роботи. А потім Ірина захотіла в Буковель їхати, ми вже навіть готель забронювали. Син ще продовжував щось у слухавку говорити, але Ніна його не чула, бо сльози так рясно текли з її очей, що жінка вже і зупинитися не могла. От що вона своєму сину зробила, чим не вгодила, що він навідріз відмовляється до неї приїжджати

– Мамо, ну чого ти не можеш зрозуміти? Ображаєшся на рівному місці. Ми не

Життєві історії 0

Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, – заявила мені донька. – Ти ж не проти? – каже. В мене спочатку на кілька секунд дар мови пропав, а потім я таки рішуче відповіла: – Проти, звичайно. Не розумію, чим вам не подобається та квартира, в якій ви зараз живете? Ви б радіти мали, що все так добре склалося, – кажу, але голос мій уже звучав на підвищених тонах

– Не знаю, мамо, як ти це сприймеш, але ми хочемо квартиру продати, –

Життєві історії 0

Які ще святкування, мамо? Що ти собі таке вигадуєш, це ж робочий день, – заявила мені донька, коли я покликала її з чоловіком і онуками на свій день народження. Мені так прикро було, що словами не передати. Я ж не планувала грандіозних святкувань, не хотіла ніяких подарунків, а просто хотіла в цей особливий для неї день зігрітися теплом рідних людей. Але ніхто з дітей так і не приїхав

– Які ще святкування, мамо? Що ти собі таке вигадуєш, це ж робочий день,

Життєві історії 0

Ти ж розумієш, що осоромила нас на все село! – нахмурився батько. – Не ображайся, Світлано, але в селі тобі залишатися не можна, нас люди засміють. Батько не жартував. Але і не відмовився зовсім від дочки і онука. Тому винайняв для Світлани невелику однокімнатну квартиру в місті. До декрету дівчина ще працювала, а потім настав такий час, що вона просто не уявляла, що їй робити далі. Вранці 31 грудня Світлана побачила, що її єдині зимові чоботи порвалися. Ще й підошва відпала. Вони були дуже старі, але вона носила їх, бо це був єдиний зручний і теплий варіант з того взуття, що у неї було. І хоча в неї майже не було грошей, вирішила йти до майстра, який зможе їй допомогти

Світлана була геть спустошеною. Вона навіть не уявляла, що має робити далі. Вона ж

Життєві історії 0

Світлано, він тобі ніхто, чужа людина. А тут мова йде про твою рідну сестру, якій зараз нема де подітися, – мама прийшла до мене з самого ранку в суботу, щоб переконати мене, що я по-родинному маю прийняти у себе сестру. Мені 40 років, я сама живу у великій двокімнатній квартирі. Це житло в свій час допомогли купити мені батьки, які додали приблизно 25 відсотків її вартості. Решту суми за квартиру сплатила я сама. Проте, зараз мама вважає, що має право заселити до мене сестру

– Світлано, він тобі ніхто, чужа людина. А тут мова йде про твою рідну

Життєві історії 0

То ти кажеш, мамо, що в Італії тобі було краще, ніж удома? – ображено питає мене донька. – В якійсь мірі, так, – чесно зізнаюся. Ірина опустила голову і деякий час мовчала. – Чай будеш? – Ні, краще зроби мені каву, – кажу. – Витягни з сумки, я привезла італійську. Дочка незадоволено пішла робити каву, а я сиділа за столом, згадувала своє минули, і хотіла сама для себе розібратися, чому ж мені Італія видалася кращою, ніж дім рідний

– То ти кажеш, мамо, що в Італії тобі було краще, ніж удома? –

Життєві історії 0

Віра повернулася додому і почула новину: її колишній чоловік, який кинув її заради іншої, тепер залишився сам, та ще й з дитиною. Що робити, Віра не знала, але оскільки вона так і не забула Богдана, то вирішила піти до нього, щоб самій переконатися, що ці новини не вигадка

Наважилася на заробітки Віра тільки тоді, як втратила чоловіка. Ні, він живий-здоровий, просто в

Життєві історії 0

Як тільки запахло Різдвом, всі родичі з села, наче змовилися, стали мені телефонувати. Але телефонують кожен окремо. – Хочемо до тебе в місто приїхати, погостювати, гостинців привезти з села, скучили дуже. Я така здивована була, що й не знала, як з ними говорити, бо вже не пам’ятала хто і ким мені являється. Я ж коли жила в селі, то вся родина від мене відвернулася, бо я бідова була

Так склалося життя, що я залишилася без чоловіка дуже давно. Та згадую свого Іванка

Життєві історії 0

Коли друга дружина подала на розлучення і забрала в Ігоря велику частину майна, він повернувся в село до батьків, адже більше свого житла не мав. Відтоді він став ходити до колишньої дружини та дітей і проситися назад, вибачатися, що залишив їх колись. – Якщо залишишся жити в селі, ми будемо твоїми сусідами, – сказала Оксана. – Тільки не думай, що все знову стане як раніше. Та чим довше Ігор жив в селі, тим більше родина стала його шкодувати, а від Оксани відвертатися

Ігор ніколи не любив своє село. Маленький двір, стара хатина, покрита іржавим дахом. Бездоріжжя