Українці Сьогодні

Не витримала Ксенія в переддень Різдва. Вони з свекрухою з самого ранку обидві стояли на кухні і готувалися до Святвечора. Свекруха дала невістці завдання накрутити голубців, а сама, наліпивши вареників, сказала, що йде ще в магазин. Ксенія прийнялася старанно виконувати волю свекрухи, старалася дуже, але так і не могла вгодити. Бо коли свекруха повернулася і побачила, що голубці закручені брусочками, і надто великі, а вона хотіла маленькі, конусоподібні, то знову через ці голубці влаштувала сцену. Виправдовуватися у невістки сил не було, тому вона пішла в свою кімнату і стала збирати речі, а чоловікові вона сказала, що йде від нього

– Ну от скільки все може бути “не так”? У мене вже сил нема,

Життєві історії 0

Василина почула коляду, глянула у вікно, побачила гурт дітей, взула тапочки і почовгала до свого сховку, щоб взяти звідти кілька гривень – треба ж віддячити дітям за їхні старання. Коли Василина вийшла з хати, то побачила, що одна дівчинка відійшла від гурту дітей, і стояла у неї під хвірткою. На вигляд дівчинці було років 8-9. Літня жінка дала всім дітям, що стояли у неї під вікном, по 50 гривень, а потім подумала, що і тій дівчинці теж треба дати. – А ти чому у двір не заходиш? У мене собаки нема, – каже. – Бо мені мама не дозволила, – чесно зізналася дитина

Василина поставила на стіл останню страву і сумно глянула у вікно. Дивно так, весь

Життєві історії 0

Олександр довго не думав, він запитав, чи не проти Оксана цей незвичайний вечір провести разом з ним. І вона відповіла, що не проти. Вони зайшли в магазин, який уже майже зачинявся. – У вас є кутя вже готова? – Є. Якраз остання порція залишилася. Вам на двох вистачить, беріть, – посміхнулася продавчиня. – І що, ми отак лише з кутею будемо святкувати? – запитала Оксана. Продавчиня відразу зрозуміла, що тут відбувається щось незвичайне. – А знаєте що, ось вам ще два пампухи, то я собі додому взяла кілька штук, але радо поділюся з вами

Олександр їхав додому втомлений, він і не помітив, як його автівка набирала швидкість. Чоловік

Життєві історії 0

Олег, піди в магазин, треба ще дещо докупити. Ось, візьми список, – кажу я своєму чоловікові. В переддень Різдва роботи було дуже багато, треба було і прибрати, і все приготувати, щоб стіл накрити гарний. Ми гостей не чекали, але хочеться для себе самих зробити затишок. Адже Різдво – це родинне свято. Олег якось неохоче взяв список, який я йому написала, і пішов в магазин. Коли вернувся, так само мовчки поставив сумки на стіл і пішов в свою кімнату. – Все гаразд, любий? – запитала я, перевіряючи свою інтуїцію, хоча добре розуміла, що щось таки не так

– Олег, піди в магазин, треба ще дещо докупити. Ось, візьми список, – кажу

Життєві історії 0

Ви на скільки до нас приїхали? Сподіваюся, що більше тижня не гостюватимете, – запитав мене зять. Дочка мене запевнила, що це її чоловік так жартує, але він не жартував, зібрав мої речі і сам відвіз мене додому. Я знову живу з старшою донькою і її чоловіком, і щоб з ними менше бачитися, я влаштувалася на роботу на місцевий ринок, так що о п’ятій ранку я йду з дому, і приходжу пізно ввечері, відразу йду в свою кімнату, а вечеряю коли вже всі спати пішли. Так прикро мені, що словами не передати. Я виростила дітей, зробила для них все, що могла, а тепер виявилось, що я – зайва

Я завжди думала, що мати дітей – це вже запорука забезпеченої старості, адже мама

Життєві історії 0

Кілька днів тому я отримала від мами повідомлення: “Доню, якщо ви не приїдете до нас з батьком на Різдво, ми будемо дуже розчаровані і образимося на вас”. Я аж заплакала. Мама живе в селі, на пенсії з батьком, роботи в них немає, тому вона мене не розуміє, що я втомлююся зараз дуже на роботі, часи зараз зовсім не ті, що були колись і вона щосвята їздила до своїх батьків. Мені зараз не до Різдва. Та мама з татом нас все одно чекають завжди

Цього року я дуже втомилася. Робота забирає всі мої сили, а відпустку мені не

Життєві історії 0

Олено, завтра Різдво, а ти ходиш зажурена. Що трапилося, люба? – Матвій підійшов до дружини, і так ніжно подивився їй в очі, що вона зрозуміла, що йому можна довіряти, а ще… вона більше не може приховувати правду. – Матвію… я давно хотіла тобі зізнатися, але не знала, як тобі про це розповісти. Одним словом, я не та, за кого себе видавала. В хаті уже смачно пахло кутею і пампушками, а на дивані діти старанно вивчали колядку “Нова радість стала”. Матвій ще кілька хвилин тому дякував Богу за те, що у нього в житті все так гарно склалося, адже у нього є дружина і двоє чудових дітей, живуть вони в достатку, чого ще треба для щастя? А тут Оленка зізнається, що приховує щось

– Олено, завтра Різдво, а ти ходиш зажурена. Що трапилося, люба? – Матвій підійшов

Життєві історії 0

В теплій київській квартирі сім’я святкувала Різдво. До невістки прийшли свекор зі свекрухою і Ольга дуже старалася догодити їм: багато страв наготувала, поставила смачну кутю, весь вечір крутилася біля батьків чоловіка. А в маленькому далекому селі, сумні старенькі її батьки чекали на неї, все зготували для сім’ї доньки, але ні до чого так й не торкнулися в той вечір

Різдво цього року мало стати особливим для родини Тетяни та Василя. Після довгого року,

Життєві історії 0

Не вигадуй нічого, Наталко, додому повертайся, – в Іспанію мені зателефонувала свекруха і сама особисто стала мене просити, щоб я додому поверталася, і це при тому, що три роки тому вона наполягала на нашому з чоловіком розлученні. А я її слухаю, і не вірю, що так людина могла змінитися, адже вона мене ніяк не хотіла приймати в свою родину

– Не вигадуй нічого, Наталко, додому повертайся, – в Іспанію мені зателефонувала свекруха і

Життєві історії 0

Марусю, всіх грошей не заробиш, на каву з нами ходи, – не раз мене кликали інші заробітчанки з собою кудись відпочити у наш вихідний, але я завжди відмовлялася. Вони через це мене не розуміли, та я на них не звертала уваги, кожному своє. Мені щоб з ними піти треба витратити 30-50 євро, а для мене кожна копійочка була дорога. Я дуже хотіла допомогти своєму сину будинок збудувати, та виявилося, що я марно так на собі економила

– Марусю, всіх грошей не заробиш, на каву з нами ходи, – не раз