Українці Сьогодні

Платити твоїй матері за те, що вона сидить з нашим сином? Це ж її рідний онук! Їй повинно бути соромно брати гроші за допомогу! – сказав Катерині чоловік. Вона подивилася на нього здивовано і ледь не заплакала, так стало шкода рідну матір

Ти розумієш про що говориш, Катерино? — Михайло різко звернувся до дружини. — Платити

Життєві історії 0

Як ти могла заміж вийти? Не зрозумів, – колишній чоловік був явно здивований такими неочікуваними для нього змінами у моєму житті. Він стояв у моїх дверях з букетом квітів, сподівався, що я зараз на радощах кинуся до нього, а я сказала, що у мене немає часу, бо готую вечерю для чоловіка, який от-от має повернутися з роботи. Такого повороту колишній не очікував

– Як ти могла заміж вийти? Не зрозумів, – колишній чоловік був явно здивований

Життєві історії 0

Слідкуй за своїм чоловіком завжди, бо як стане занадто самостійним, то залишить сім’ю, – ще колись давно на весіллі сказала мама Тетяні. Вона ще тоді посміялася з цих слів, а тепер, коли прожила в шлюбі чимало років, згадала все в деталях. Мама була тоді права, шкода, що вона не послухала її

— Я подумав, що нам треба розділити бюджет, — сказав Олексій, дивлячись на дружину.

Життєві історії 0

В неділю зранку Микола йшов з церкви у важких роздумах, додому зовсім йти не хотілося, тому коли кум запросив його до себе на вареники, він з радістю погодився. В хаті у кума Василя смачно пахло підсмаженою цибулькою, а кума Галина вже чекала гостей за накритим столом. Все було по-недільному святково: спочатку господиня подала борщ, потім вареники з сметанкою і підсмаженою цибулькою. Квашені огірочки і шматочки сальця теж були присутні, як необхідний атрибут святкового столу

В неділю зранку Микола йшов з церкви у важких роздумах, додому зовсім йти не

Життєві історії 0

Мамо, що з вами? Ви ж завжди допомагали нам! – стурбовано сказала Олена свекрусі, коли та відмовилася дати їй гроші. – Так, завжди допомагала, але тепер до мене, невістко, навіть не підходь, я за останні гроші краще в Іспанію поїду, ніж вам їх віддам

Олена стояла на кухні, схрестивши руки і вичікуючи реакцію своєї свекрухи. Її обличчя видавало

Життєві історії 0

Як так – у тебе гроші просто так в шухляді лежать, а твоя донька без житла, – картає мене Тетяна, дочка моя. – Це не гроші, які лежать просто так у шухляді, це мій запас на майбутнє, я до молодості не йду, і розумію, що в Італію я теж більше не поїду, а залишитися ні з чим теж не можу, – пояснюю я доньці. Але для неї це не аргумент, їй квартира потрібна, і вона не розуміє, чому я, мама, не хочу їй допомогти, якщо маю таку можливість

– Як так – у тебе гроші просто так в шухляді лежать, а твоя

Життєві історії 0

Олена залишилася одна з двома дітьми, а її чоловік залишив їй лише борги. Я не можу її покинути, ти б на моєму місці зробила те ж саме, – сказав одного ранку Анні чоловік. Вона тоді ще гадки не мала, що залишиться без квартири через зовицю

Анна стояла посеред невеличкої кухні, намагаючись впоратися з емоціями, що огортали її. Вона дивилася

Життєві історії 0

Я не хочу, щоб ти їхала в Італію, мамо. Ми з чоловіком самі на все заробимо, – дочка не хотіла, щоб мама заради неї псувала свої стосунки з батьком. А Вірі було соромно перед багатими сватами, що вони з чоловіком не можуть нічого дати своїй дитині. Минув час, і життя показало, що насправді краще

Ще ніколи в житті Віра так не хвилювалася. У суботу вона з чоловіком йшла

Життєві історії 0

Ви не вмієте цінувати гроші, – сказав мені італієць, з яким я приїхала на свята додому. – Оці столи, дорогі телефони, нова машина у твого зятя. Я ж розумію, що вони самі на це не заробили. Це все твої гроші. Я зніяковіла. – Але вони ж мої діти, Марко. Я хочу, щоб у них було гарне життя. – А про свою старість ти подумала? І це питання справді змусило мене задуматися над своїм майбутнім – тепер я не знаю, на кого мені ставити ставки – на дітей чи на італійця

Я ніколи не планувала залишатися в Італії назавжди. Думала, що попрацюю кілька років, допоможу

Життєві історії 0

А може таки варто пробачити і повернутися? – радить мені моя мама по телефону. – Донечко, але ж у житті по-всякому буває. Ви з Артемом не один рік разом прожили, багато спільного маєте. – Але ж у нього є дитина. Мамо, це так важко, – кажу. – Я знаю, доню, але якщо хочеш моєї поради – повертайся. Ти вже рік за кордоном, але Артем до неї не пішов, живе сам, хоча до дитини приходить. Це ж очевидно, він зрозумів, що зробив помилку, і тепер чекає, що ти його пробачиш

– А може таки варто пробачити і повернутися? – радить мені моя мама по