П’ять років тому вийшла заміж сестра мого чоловіка і свекруха заявила, що залишає молодим свою квартиру, а сама перебирається жити в село. Там у них є спадковий будинок, мама чоловіка вирішила, що час переїжджати ближче до природи.

Я не втручалася в цю справу, вирішила, що це їхнє родинне, нехай розбираються. Ми з чоловіком житлом забезпечені, жили в квартирі, яку нам купили мої батьки, то ж на ту квартиру ми не претендували, але було образливо, що зовиці квартиру, а моєму чоловікові нічого.

Переїхала свекруха в село, стала там жити. Будиночок був доглянутим, бо багато років служив дачею для їхньої родини, там було і опалення, і електрика, і мінімальний ремонт. Єдиним недоліком було те, що будиночок маленький, і свекруха хотіла його трохи розбудувати, та не мала для цього грошей, тому почала просити своїх дітей, щоб допомогли.

Зовиця відмовилася відразу, вона чекала дитину, сказала, що грошей у них немає і їм не до того. А ми з чоловіком погодилися, подумали, що непогано було б мати і житло в селі, щоб було куди з дітьми приїхати. За це свекруха пообіцяла, що свій будинок перепише нам, і це, мовляв, справедливо – доньці квартиру, сину будинок.

Як на мене, це не зовсім справедливо, бо зовиця не вклала в квартиру жодної копійки, а ми з чоловіком витратили майже 200 тисяч гривень за цей час. Ми добудували дві кімнати, окрему кухню і санвузол, свекрусі теж модернізували санвузол, маємо два окремі входи. Я дуже рада, що ми на це наважилися, бо тепер буде куди з дітьми приїхати.

В цьому році я взяла відпустку на серпень і вирішила, що весь останній місяць літа проведу в селі. Та коли я туди приїхала, на мене чекав сюрприз – в нашій половині будинку оселилася сестра чоловіка з дитиною. Мене про це не попередили і дозволу не питали, у свекрухи були запасні ключі і вона просто впустила доньку пожити, вважаючи себе господинею будинку.

Сказати, що я була ошелешена, це нічого не сказати. Пояснення свекрухи були простими – “А що такого, якщо дочка поживе у мене? У неї зараз ремонт в квартирі, їй з дитиною треба десь розміститися на певний час”.

Я не витримала і посваpилася і з свекрухою, і з її донькою, ну не можна ж так, не запитавши дозволу вирішувати все за нас. Це наша половина, хоча за документами все досі належить свекрусі, і треба з нами рахуватися.

Проблема ще й в тому, що в цій ситуації чоловік став на сторону своїх родичок, він теж не бачить нічого поганого в тому, що сестра поживе з мамою. Але за чий рахунок, мого чоловіка це питання не сильно турбує. Він назвав мене егоїсткою і перестав зі мною розмовляти.

Я намагаюся розібратися в ситуації – я справді не права, чи це родичі мого чоловіка користуються моєю добротою?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.