– Мені цю Тетяну подруга вже давно порекомендувала! – розповідала знайомій жінка років 35. – Каже, від себе відриваю, тобі віддаю тільки в зв’язку з переїздом, дуже хороша господиня, добра людина. І правда, я тепер своєю домробітницею нахвалитися не можу. Відповідальна, акуратна, все вміє, працює якісно, не запізнюється. Нарешті вдома чистота, як я люблю!
– Слухай, а може, ти і мені її телефончик даси цієї? – зраділа гарній інформації співрозмовниця. – Хорошу домробітницю зараз днем з вогнем не знайти, а мені вона зараз так потрібна. До нас місяць ходить одна, але, напевно, розлучатися з нею будемо. Одне забула, інше переплутала, за ліжком ніколи не протирає, на шафу я якось заглянула, а там шар пилу такий, наче там пів року ніхто не тер той пил. Не скажеш окремо щось їй – не прибере, я нею дуже розчарована. Дорого твоя Тетяна за прибирання бере?
– Та ні, бере зовсім не дорого, а от щодо того, щоб дати її телефон – не знаю. Я у неї, звичайно, спершу запитаю, але навряд чи. Вона роботу не шукає зараз. У день більше однієї квартири зараз вже не прибирає, і кожні три дні бере вихідний. Важко, каже їй зараз!
– Літня, чи що? А скільки їй років?
– 57 їй. П’ять років тому, каже, скоротили з роботи, вона рік майже шукала, нічого знайти не могла, і пішла ось на прибирання квартир. Жити ж якось треба, пенсії тоді ще не було. Подруга моя, яка її рекомендувала – одна з перших клієнтів, ще й інші знайшлися дуже швидко, прибирання потрібне зараз багатьом людям, особливо, які багато працюють на роботі, а часу на домашні справи залишається мало. Так з тих пір і працює.
– Але, з іншого боку, робота важка, не для літньої жінки, мені здається. Помахай ось так ганчіркою цілий день, а люди такі, що навіть якщо стараєшся все до ладу зробити, так всім же не вгодиш. Скільки вона ще так зможе, ходити по чужих квартирах?
– А що зараз про це думати? Поки працює, а далі видно буде. Хоча вона і сама визнає, що надовго в такому режимі у неї сил не вистачить. Ще п’ять років тому, коли починала, було на порядок простіше, а тепер ось уже не те. Тиск піднімається, ноги підводять, але. Їсти, каже, захочеш – працюватимеш.
– Зрозуміло. Самотня, напевно, жінка, так?
– Ну чому самотня? У неї син є. Трохи за тридцять, одружений, працює в будівельній компанії якимось менеджером, чи що. І онук є, років п’ять або шість! Таня ще й онука свого постійно чимось дивує, солодощі йому купує, подарунки, бере до себе час від часу, щоб молоді могли побути удвох. У відпустку їх відпустила на кудись за кордон вони їздили, до теплого моря. А дитину Тетяні залишили.
– Дуже добре виходить. От не розумію я такого, якщо чесно! Син, виходить, успішний, багатий, по морях їздить, а мати ходить чужі квартири прибирати? Причому, з останніх сил повзає, ти кажеш.
– Ну чому з останніх?
– Та тому що! Більше однієї квартири в день не бере, через три дні роботи потрібен вихідний – звичайно, їй важко вже. Так навіть якщо й ні – синові як? Мати підлоги миє у чужих людей, а він на море з дружиною поїхав. Гаразд би ще працювала на непильній та неважкій роботі в офісі, а так – просто в голові не вкладається. Мабуть, і виростила його одна, раз чоловіка немає, та ще й з онуком допомагає, а він! І таке буває, знахабнів синок. Повинно бути соромно, що матір живе так нелегко.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
