У нас з батьками чоловіка сильно зіпсувалися стосунки, і все через гроші, які вони нам ніяк не можуть повернути.
Я знала, що зичити гроші родичам – не найкраща справа, але у нас не було іншого виходу, адже хто допоможе у скрутній ситуації, як не найближчі родичі.
П’ять років тому ми батькам чоловіка позичили велику суму грошей.
Мені якраз декретні гроші дали, плюс ще невеликі накопичення, які в нас були до того.
І гроші у нас просто лежали, свекри про це знали. А їм потрібно було щось терміново добудовувати на подвір’ї.
Батьки мого чоловіка постійно лише тим і займаються, що щось облаштовують, в їхній будинок постійно треба вкладати гроші.
Я їх взагалі не розумію, краще б на морі хоч раз відпочили, ну не можна все життя в стіни вкладати!
П’ять років тому свекруха прийшла до нас і почала бідкатися, що гроші їм терміново потрібні.
Тому попросила в борг грошей на благоустрій будинку, обіцяла віддати все через рік, максимум через півтора.
Не дати було незручно, вони знали, що гроші є, і що вони просто лежать.
До того ж стосунки зі свекрухою у мене завжди були чудові, у мене не було підстав їй не довіряти.
І грошей було не шкода, тим більше в борг, під гарячі запевнення, що віддадуть як тільки, так відразу.
Ми навпаки говорили – нічого, не поспішайте, мовляв, нам поки не горить, віддасте, коли зможете.
Через кілька тижнів після того, як всі гроші ми віддали свекрам, я народила дитину і з головою поринула в материнство.
Треба сказати, свекруха дуже допомогла на перших порах, не знаю, як би і впоралася без неї.
Моя мама особливо допомогти не могла, тоді ще працювала, а мама чоловіка приїжджала кожен день.
Про гроші свекруха перший час згадувала сама – мовляв, ой, діти, ну вам же нікуди поспішати, так?
Але зараз все змінилося, тепер вона вже просто мовчить, про борг навіть не згадує.
Судячи з усього, віддавати там нема з чого. Свекор останній рік не працює, хворіє. Свекруха давно вже пенсіонерка.
А ми з чоловіком саме зараз задумалися про розширення житлоплощі, і гроші нам потрібні вже.
Я не раз намагалася вже натякнути свекрусі про старі борги, але бачу, що мене «не розуміють».
Напевно, треба говорити прямо – поверніть борг!.
Чоловік говорити безпосередньо з батьками відмовляється, боїться їх образити, а мені пропонує забути за цей борг.
Забути – означає подарувати велику суму з нашого сімейного бюджету, а у нас дитина ж росте.
Чоловік взагалі заявив, що його мама вже давно нам ці гроші відпрацювала – допомогою з дитиною і консервами з грядок.
Моя подруга, яка в курсі цієї ситуації, теж говорить, що вимагати з батьків якісь старі борги – неправильно, бо рано чи пізно все їхнє майно нам і дістанеться.
А мені грошей шкода, ми їх важко збирали, і я не готова їх просто так комусь дарувати!
Тепер я і не знаю, як правильно вчинити в цій ситуації?
Невже чоловік має рацію і потрібно просто забути про цей борг?
А ось моя мама, навпаки, вважає, що треба не тільки нагадати, а й вимагати.
Каже, що свати брали в борг, кілька разів про це говорили самі, обіцяли віддати, нехай стримують обіцянку.
То хто з нас правий?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.