У життя Анастасії Міфсуд Мальта увійшла у 2004 році. На острівну країну в Середземному морі вона приїхала здобувати вищу освіту. Сьогодні Анастасія – мама двох синів та практикуючий юрист у канадській компанії. Про острівне життя, а також мальтійську освіту та медицину із черкащанкою спілкувався сайт vikka.ua.
“Здобуваючи першість на мовних олімпіадах, я планувала продовжити навчання після школи у Франції. Проте через численні відмови у відкритті студенстької візи довелося змиритися з думкою, що Парижу не буде. Простіше було оформити візу на Мальту, оскільки на той момент вона ще не вступила до Євросоюзу. Потрапивши туди, важко було спершу адаптуватися – тиждень культурного шоку і легкої депресії… Але, поселившись у гуртожитку, швидко знайшла друзів, освоїлася і забула про Францію”, – пригадує черкащанка.
Отримавши диплом бакалавра, дівчина вступила в Юридичну школу Сіднейського університету, де була наймолодшою студенткою на аспірантурі. Разом з черкащанкою туди поїхав навчатися і її хлопець мальтієць Ентоні. Після отримання дипломів вони одружилися в Україні та повернулися на Мальту налагоджувати вже спільний побут.
Наразі Анастасія працює юристом в канадській компанії, що надає корпоративні послуги (відкриття компаній, банківських рахунків). А на вихідних вона дає дітям уроки тенісу – у Черкасах дуже серйозно займалася цим видом спорту, їздила з командою на змагання та збори.
“На Мальті дуже хороші податкові пільги для бізнесу і ця країна є дуже привабливою для іноземних підприємців. Членство Мальти в Євросоюзі, її стратегічне географічне розташування, грамотне податкове законодавство, порівняно невеликі експлуатаційні витрати, кваліфікований персонал, який володіє багатьма мовами, – позиціонують Мальту як інвестиційно привабливу і конкурентоздатну юрисдикцію”, – розповідає черкащанка.
Місцеве населення давно звикло до іноземців. Тут дуже багато інтернаціональних родин: англо-мальтійські, українсько-мальтійські, італійсько-мальтійські.
“Побут Мальти не особливо відрізняється від українського: школа – робота – супермаркет – домівка – вечеря – сон. Влітку, звичайно ж, пляж. Мальтійці багато подорожують, особливо в Лондон, Мілан і Рим на шопінг. Взимку їдуть на лижний відпочинок, а влітку засмагають під сонцем Сицилії”, – зазначає Анастасія.
Особливості клімату все ж вносять свої корективи в буденне життя мальтійців. Без кондиціонеру тут не можна обійтися ані влітку, ані взимку.
“На Мальті немає централізованого опалення, гріємося кондиціонерами, обігрівачами. Дуже сиро в домівках, і якщо не топити, то навіть цвіль на стінах та речах може з’явитися. У результаті жителі отрова отримують шалені рахунки за електроенергію. У зимовий період це 700-800 євро за три місяці. Приблизно стільки ж виходить і в літній період, коли від спеки рятуємося тими ж кондиціонерами”, – зауважує дівчина.
Сини черкащанки Алекс і Нейтан навчаються у приватній школі. Там, до речі, половина іноземців. Старший займається дзюдо, плаванням, футболом та тенісом. Молодший – ходить у дитсадок.
“Дитячі садочки на Мальті, навіть приватні, оплачує держава, якщо обоє батьків працюють. У кожної дитини є спеціальний брелок, який сканується при вході і виході із садка. Через хворобу дозволяється пропустити не більше 15% навчальних днів, після чого – штраф. Система освіти дуже хороша. Правда, занадто багато задають домашньої роботи. У п’ятирічних дітей (3 клас) уже є диктанти, контрольні, вони читають книжки. Із математики всі завдання на гроші – м’ячики чи цукерки не рахують, рахують євро”, – розповідає черкащанка.
Суворі вимоги у мальтійських школах і стосовно зовнішнього вигляду учнів.
“Шкілька форма обов’язкова для всіх учнів. Тільки за вказівкою керівництва школи літня форма міняється на зимову. Навіть якщо на вулиці холоднеча і вчителі ходять у шубах, а директор не дав добро, що можна одягати штани, треба ходити в шортах. Спортивні костюми зі шкільними емблемами теж обов’язкові”, – зазначає Анастасія.
Дівчина відмічає і медичне обслуговування на острові, що разюче відрізняється від нашого, українського.
“Національна страховка є обов’язковою, звідси і безкоштовне лікування. Потрапили якось із сином в лікарню із грипом та підозрою на бронхіоліт, і в мене були із собою таблетки, а медсестри мені кажуть: “залиште їх для домашнього прийому, у нас все є”. І при такому сервісі 300 євро податків на місяць уже не здаються надто великою сумою. Головне, що є всі необхідні для лікування медикаменти”, – констатує черкащанка.
Особлива процедура там і щодо вакцинації населення.
“Педіатр якось у мене запитав: “чому всі наші, тобто українці, так негативно ставляться до щеплень?”. Я ж відповіла, що питання не у самих прививках, а у корупційному складнику цього питання, коли достеменно не знаєш, що насправді колять дітям. А він розповів, як система щеплень працює у них. Виявляється, вакцини лікарям доставляють в дипломатах без швів та замків. Ці кейси мають тільки USB-порти. При доставці окремою посилкою також приходить і флешка. Вона вставляється у порт і виробник, до прикладу в Канаді, зчитує інформацію про вакцину, аналізує усі її параметри і чи немає дефектів. Якщо все добре, вони дистанційно з Канади відкривають кейс. Якщо ні, його повертають назад”, – додає Анастасія.
Читайте також: “У ШКОЛІ ХОДЯТЬ БОСОНІЖ” – ЯК НАВЧАЮТЬ У КРАЇНІ З НАЙКРАЩОЮ ОСВІТОЮ
