Остап вперше приїхав у Львівську область в невеличке село. Друг запросив його на святкування день народження до своєї сестрички Іванки.
Вже вся родина зібралася за святковим столом, було добре так з ними спілкуватися, ну дуже привітні люди.
Навпроти Остапа сиділа дуже гарна дівчина, він просто очей не міг відвести від неї, як тільки її побачив. Очі дівчини просто сяяли, але в них був і сум водночас.
Всі поїли і враз заграла красива музика, і всі пішли до танцю. Пари закружляли у вальсі, і Остап запросив цю красуню Галину. А вона чомусь так зніяковіла. Наче трішки підвелася, але встати не змогла. В кімнаті всі затихли. Остап поглянув на тих, хто щойно танцював і веселився, а тепер затаїв подих і спостерігав за ним, люди не могли зрозуміти, чому він так вчинив. Але й він сам нічого не розумів, що відбулося. І тут іменинниця Іванка підбігла до нього й потягла до танцю. А Галина залишилась сама сидіти за столом.
– Вона не танцює, – тихенько сказала Іванка. – Прошу, не запрошуй її більше до танцю, щоб вона не засмучувалася. Вона ледь ходить. У неї це з дитинства.
Музика грала, а Остап з Іванкою стояли мовчки, вже й не танцювали обоє. Остап не міг повірити в те, що почув, шкода стало Галинку. А потім подивився на неї і лише зараз добре побачив, які у неї очі сумні.
Іванка тихенько підійшов до Галини і зрозуміла, що та щиро закохалася.
Додому Галину проводжав Остап. Вона йшла повільно, накульгуючи, але була така гарненька та мила. А сам Остап – високий, статний красень. Пішли удвох, тримаючись за руки. Іванка ще довго дивилася їм услід. І плакала, відчувала якесь хвилювання за свою подругу. Чомусь думала тоді дівчина: Остап поїде, а Галинка залишиться і буде їй тоді непросто його забути. Любов їй щастя не принесе.
А згодом Остап поїхав додому, але не сам, а взяв з собою Галинку – знайомити зі своїми татом і мамою. Він якось навіть не придавав великого значення, що його Галинка – особлива людина. У неї було довге, густе та красиве волосся і ясні та добрі очі, які давали їй свою особливу красу, вона не була такою, як всі. Вона щиро кохала його і це було дуже світле та гарне почуття, яке кожен міг прочитати в її очах.
А в ще дуже довго люди пліткували, що Галинка причарувала Остапа. Хоча всі рідні хлопця щиро дівчину шкодували, захоплювались нею. Вона була якоюсь такою чистою та щирою, випромінювала особливе світло та добро. Побачивши це добро в її душі, прийняли Галину з теплотою і батьки Остапа і вся його родина. Хоч і була сумною їх душа, адже ніхто не хоче своєму синові такої нареченої, це кожен розуміє. А скільки радості яскравої було, скільки щастя, коли у молодої сім’ї з’явилися на світ діточки: синочок, а потім донечка. І Галинка, хоча їй важко було, всьому давала лад. Встигала усе, знаходила у собі сили, щоб дітей спокійно ростити, щоб сім’я була щасливою. І їй це вдавалось не гірше ніж іншим.
Чимало років минуло. вони живуть в достатку та щасливо. Остап і гадки немає, скільки багато чоловіків ще заздрять йому.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
