– Мамо, 500 євро треба, вишлете? – питає мене зять. Останнім часом він мені часто телефонує в Італію, і грошей просить.
Раніше це донька робила, а зараз її чоловік. Вони обоє вважають, що якщо я заробітчанка, то у мене мішок грошей, і я можу ними розкидатися наліво і направо.
Я все розумію, допомогти дитині – це нормально, я заради цього на заробітки і поїхала, але їхні захцянки вже давно перейшли будь-які розумні межі.
– Ти сама своїх дітей так навчила. А тепер що хочеш? Ми ж тебе попереджали – не привчати дітей до своїх заробітчанських грошей, – картає мене моя подруга, така ж заробітчанка як і я.
Напевно, вона права, але ж і мене можна зрозуміти, я хотіла як краще. А тепер я з кожним разом все більше переконуюся, що мій зять живе з моєю дочкою лише через квартиру і через гроші.
От тільки не знаю, як про це сказати своїй доньці, вона ж не повірить і точно образиться на мене.
Олені моїй зараз 37 років, три роки тому вона вийшла заміж, народила дитину. Здавалося б, прийшло довгоочікуване щастя і треба радіти. Але мене, навпаки, непокоять сумні думки.
Дочку свою я виховувала сама. Ми з нею жили бідно, мали невелику однокімнатну квартиру, яка мені дісталася від бабусі. Можете собі уявити, в якому стані вона була. Так ми і жили вдвох.
За Олену я хвилювалася неабияк, бо її однокласниці давно заміж вийшли, а їй все ніяк не щастило в особистому житті.
А якось я собі подумала, що можливо у дочки не складається через те, що у неї немає власної житлоплощі, і якби вона жила окремо, то це б було краще.
Подруга давно мене кликала до себе в Італію, і заради щастя доньки я наважилася поїхати на заробітки.
Всі зароблені гроші я ретельно збирала. За 5 років я купила квартиру і відразу записала її на дочку.
І мої сподівання виправдалися, буквально через пів року Олена почала зустрічатися з одним чоловіком і він незабаром зробив їй пропозицію.
Дочці на той час було 34 роки, то ж я була щаслива, що у неї нарешті все налагодилося. Але потім я стала пильніше приглядатися до зятя і моє захоплення стало поступово зникати.
Роботи постійної у нього немає, він перебивається підзаробітками, але всі свої гроші витрачає лише на себе. А якщо йому не вистачає, то він просить їх у мене. Я спочатку давала все, що він просить, бо думала, що він для сім’ї старається, але зараз бачу, що він лише про себе і думає.
У зятя є машина, він каже дочці, що грошей треба то бензин, то на якісь запчастини. І цьому його “треба” немає кінця краю.
Що в результаті виходить? Квартиру купила я, за комуналку плачу я, одяг дитині і їжу для всіх дочка купує за ті гроші, які я їй висилаю. От у мене і склалося враження, що живе зять з моєю дочкою лише через квартиру і через гроші.
Та й наші спільні знайомі вже не раз мені казали, що бачать в машині зятя якихось жінок. Він перед дочкою виправдовується, що то все по роботі.
Що мені робити? Навіть не знаю, що в цій ситуації буде краще.
Дочка дуже дорожить цими стосунками, вона впевнена, що нікого кращого вона собі вже не знайде.
Подруга мені радить, щоб я перестала давати їм гроші, нехай поживуть трохи за свої, тоді все стане зрозуміло.
А що б ви зробили на моєму місці? Що ви мені порадите?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
