fbpx
Життєві історії
Останнім часом з половиною рідні ми не спілкуємося. Ми з чоловіком маємо власний магазин, усі родичі звикли часто просити у нас гроші. Коли ми почали відмовляти, стали нікому не потрібними. Це дуже важко – бути найбагатшими в своїй родині

Тепер я вірю у приказку: «Хочеш втратити друга – позич йому гроші!». Тільки у нас вийшло навпаки: «Хочеш зіпсувати стосунки із родичем – відмов йому в грошах». Саме так і сталося з моєю сім’єю.

Ми з чоловіком зараз живемо заможно. Наша сім’я складається всього з трьох осіб: я, чоловік і син. Зате у нас величезна кількість рідні: рідний брат чоловіка і моя сестра – обидвоє для нас старші. Батьки чоловіка і моя мама. Двоюрідні брати, сестри та їхні батьки: наші тітки і дядьки. Всі живуть в нашому місті або в нашій області. За матеріалами.

Колись ми трималися всі разом, дуже дружили, але останнім часом з половиною рідні ми не спілкуємося. Вся рідня у нас в основному прості люди. Чоловіки працюють на заводі або водії, серед жінок багато домогосподарок, яких чоловіки, нібито «утримують» на свою стабільну, невелику зарплату.

Тільки ми вирішили не зупинятися на сірому існування, а розкручуватися. Чоловік відкрив продуктовий магазин. Ми почали розкручуватися. У нас з’явилися гроші, причому хороші.

І тут ми почали часто чути прохання від рідні: «Дай в борг, скоро віддам!». Батькам важко відмовити, але вони звертаються тільки в крайньому випадку, особливо свекри. Вони самі трудоголіки, знають, як це – заробляти гроші. Моя мама два рази просила в борг, але відразу ж віддавала в обіцяний термін, хоч нам і ніяково було брати у неї гроші назад.

Але наші брати і сестрички це щось! У чоловіка брат дружить з оковитою. Але він сильно не напружує: якщо він попросить кількасот гривень і вчасно не віддасть, то відпрацює у нас вантажником, коли ми привозимо товар. А ось сестричка моя народила чотирьох дітей! Рік тому, в 36 років четвертого народила і все на державу сподівається – а раптом їм там манна небесна за дітей посиплеться?

І все ниє, в борг просить: «Чоловік ледар, діти голодні, дай до зарплати чоловіка!». Давали, але вчасно вона ніколи не повертає! А у нас товар прибув, нам його забирати терміново з оплатою. Сестричка то слухавку не візьме, то несе якусь нісенітницю. Особливо мене дратує її формулювання: «Пожалій дітей – вони ж твої племінники!». Добре, але ж не я їх народжувала! У мене тільки син, я розраховувала на свої сили!

Так само навколо нас хороводи водили і інші родичі: двоюрідні сестри і брати, тітки і дядьки. Ні, тут не посперечаєшся, більшість віддають борги вчасно, але рідні багато! Обскубають нас, як липку, і ми сидимо ні з чим, чекаючи повернення грошей.

Тут мені якось подруга порадила: «Навчіться говорити «Ні!»». Адже у нас у важкі часи через те, що ми для всіх хочемо бути добренькими. Важко було сказати перше “ні”, але ми навчилися.

І тут понеслося: непорозуміння пішли у нас з ріднею один за одним. Кожен відразу говорив майже одну і ту ж фразу: «Ну у вас же є гроші! А мені зараз конче вони потрібні». Так і нам потрібні! Тепер ми для них всіх погані.

І виходить, що у них життя не склалося лише через нас: у когось діти залишилися голодні, у когось машина дров не привезена, а хтось собі куртку нову не купив, а так хотілося!

Тепер ми майже всією ріднею занесені в чорний список. Найбільше мене не любить сестра, ходить по родичах і розказує нісенітниці, що я її дітей залишила без засобів існування, а решта підтакують. Мама метається між мною і сестрою, переживає, що ми не спілкуємося. Інша рідня нас ігнорує, в гості не кличуть, збираються своєю компанією і дружно нас обговорюють. Свекри теж засмучені, що ми у всіх в опалі.

Спілкується з нами тільки брат чоловіка, тому що завжди готовий підсобити – або вантажником попрацювати, або магазин облагородити, іноді навіть робить це наперед, щоб потім йому гроші дали. Але його дружині це не подобається, мовляв, ви ж знаєте, на що він потратить гроші, які ви даєте, а рідню виручити не бажаєте! Ну так брат же у нас підробляє, а всі хочуть на халяву з довгої розстрочкою! Нехай радіють, що ми тоді відсотки з них не брали, як це інші роблять.

Але прикро все одно, що ми стали майже для всієї рідні чужими і що нас тепер всі не люблять. І помиритися з ними хочеться, і неохота знову бути для них дойною коровою. Невже вони не розуміють, що нам ці гроші нелегко даються? Гроші ніколи з неба не падають. Одним словом, це дуже важко, бути найбагатшими в своїй родині.

Фото ілюстративне – telegraph.

facebook