Свого сина Дениса я завжди дуже любила, доброю дитиною ріс, і тепер став для нас з батьком надійною опорою. Що не скажи – вмить виконає, ніколи кривого слова не скаже.
Та й жити залишився біля нас в селі. Будинок нам розбудував. У Дениса є свій невеличкий бізнес, він непогано заробляє, і нам допомагає.
Син вже міг квартиру собі купити в обласному центрі, але вирішив залишитися з нами, а щоб на роботу було зручніше добиратися, купив собі машину, гарну таку, дорогу.
Але останнім часом я стала помічати, що з Денисом коїться щось незрозуміле. Він як тільки має хвилинку, так відразу біжить до нашої сусідки.
Справа в тому, що кілька місяців тому до нас переїхала жінка зі Сходу з двома донечками. Моя сусідка давно в Італію виїхала, то ж її будинок пустував, от вона якось цю Жанну і прийняла, я в деталі не вникала. Але з перших днів я намагалася їй допомогти, приносила що треба, продукти давала, показувала що й до чого.
Жанні 35, її донечкам 14 і 8. Жінка розповіла мені, що вона давно розлучена, а з початком війни втратила і роботу. Квартира їхня, слава Богу, ціла, але залишатися там небезпечно, от вона і вирішила до нас на Прикарпаття переїхати.
І все б нічого, але я помітила, що мій син весь час проводить з Жанною. Варто їй лише чогось захотіти, як мій Денис вже заводить машину і їде виконувати її бажання.
Мої побоювання справдилися, коли я зауважила, що він у сні її ім’я говорить. І тут я не витримала, і першою почала розмову – прямо запитала, що у них з Жанною.
У Дениса ніколи від мене таємниць не було, от він мені прямо і сказав, що закохався, і що хоче зробити Жанні пропозицію. Я аж присіла від несподіванки. Денис же молодший за неї на п’ять років, та й двійко діток.
А він мені каже – або вона, або ніхто. І що мені тепер робити? Не знаю, чи варто втручатися, чи нехай сам вирішує. Але внутрішньо погодитися з його вибором ну ніяк не можу.
Фото ілюстративне.
