Одружені ми з чоловіком всього рік, але останнім часом я стала помічати, що Андрій став дуже замкненим, здебільшого мовчить, і постійно з кимось говорить по телефону, але намагається робити це так, щоб я не бачила.
Оскільки поведінка чоловіка видається мені більш, ніж дивною, я відразу подумала, що у нього з’явилася інша. А що, буває ж таке. Андрій – дуже красивий і надзвичайно розумний, в свої 28 років він зумів стати керівником на нашому підприємстві. Будь-яка дівчина була б щаслива опинитися біля нього, а він вибрав мене.
Ми разом працювали, але у різних відділах, а одного разу зустрілися на корпоративній нараді і відтоді вже не розлучалися. У мене була таємниця, яку я довго не знала як сказати Андрію. Справа в тому, що мій батько – генеральний директор на нашій фірмі, але я ніколи цим не користувалася, хотіла усього досягнути сама.
Мені довелося в усьому зізнатися, коли Андрій зробив мені пропозицію. Новині він не зрадів, бо так само як і я, хотів усього добиватися сам, без протекції впливового свекра. Тому ми домовилися, що після весілля будемо жити в квартирі Андрія. Він сам купив собі дуже гарне помешкання в центрі нашого міста, де ми і стали жити.
З часом я стала помічати, що у чоловіка частина грошей кудись зникає, тому одного разу я наважилася з ним поговорити. Андрій наче зрадів цьому, що я першою порушила мовчанку, і сказав, що нам і справді треба поговорити. Він дуже хвилювався, а я заспокоїла його, сказала, що намагатимуся його зрозуміти, що б не сталося.
– Я не той, за кого себе видаю, – опустивши очі сказав Андрій.
Я присіла і стала уважно слухати, малюючи в своїй уяві найгірші картини. А Андрій продовжував:
– Я народився в дуже бідній сім’ї, виховувала мене одна мама, а батька свого я взагалі не знаю. Тому ще в дитинстві я дав собі слово, що обов’язково вивчуся і виб’юся в люди. У мене все вийшло, навіть краще, ніж я мріяв. Але зараз моя мама захворіла, і потрібні гроші на її лікування. Тому майже всі мої заробітки зараз ідуть на те, щоб врятувати маму.
Слухаючи Андрія, у мене мимоволі набігли сльози. Весь цей час він соромився того, що він з дуже бідної родини, тому і нічого не говорив.
Я вирішила не коментувати цю тему, бо бачила, що йому і так боляче. Натомість ми поїхали до свекрухи в лікарню разом. Минуло кілька тижнів, мама Андрія пішла на поправку. Але після виписки з лікарні я заборонила їй їхати в село, тепер свекруха живе з нами. Вона дуже хороша, я називаю її мамою. А скоро вона стане бабусею, бо у нас з Андрієм буде малюк.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
