fbpx
Життєві історії
Останнім часом я помітила, що син приходить зі школи голодний, навіть по дорозі став цікавитися, що у нас на обід. Але ж я кожного дня даю йому з собою великий бутерброд, фрукти якісь, пиріжок, щось попити. А потім син мені зізнався, в чому справа – тепер я готую йому в школу подвійну порцію

Андрійкові, нашому старшому синові, майже вісім років, цього року він пішов у другий клас. Хлопчик, як і всі в його віці, непосидючий і не завжди слухняний. Але дуже добрий – вже два рази підбирав цуценят бродяжок, додому приносив.

Доводилося відгодовувати, відмивати, пристроювати в добрі руки (у чоловіка непереносимість на шерсть, тримати вдома не можемо). Першого забрали батьки, вони на дачі постійно живуть – тепер їх охороняє Джек.

А другого ми просили взяти самотню сусідку Аліну Петрівну, після того, як не стало її чоловіка, вона геть руки опустила, почала часто хворіти. Тепер у неї є вірний друг Рекс, вона з ним гуляє кілька разів на день, навіть зовні помолодшала, хворіти взагалі ніколи – Рексу треба їсти приготувати.

Якось сказала, що тепер їй треба довго жити – на кого собаку залишити? Каже, навіть чоловік уві сні перестав приходити, кликати до себе. Але мова не про собачок. А про синочка – Андрійка. Останнім часом помітила – приходить зі школи голодний, навіть по дорозі став цікавитися, що у нас на обід.

А раніше треба було його вигулювати перед обідом, щоб поїв. Завжди в школу йому даю бутерброд великий, фрукт якийсь, пиріжок, попити. Він каже – так наїдається, що обідати ще не хоче. А тут апетит з’явився. Подумала – росте син.

А одного разу мені Андрійко розповідає: прийшов до них в клас новий учень – Михайлик. Тата у нього немає – не стало через хворобу. Мама одна, а ще є три маленькі сестрички.

Ось Андрійко і каже: – Їв я бутерброд, а Михайлик на мене так дивився, що я йому половину віддав. І яблуко ми розрізали навпіл – в їдальні тітка допомогла.

– І позавчора, і позапозавчора я Михайлика пригостив – він сказав, що ти дуже смачно вмієш ковбасу готувати. Він такий в житті смачною не їв (це шинка була).

– А вчора в школу прийшла його мама, плакала і поцілувала мене в чоло.

Сказала, як вибереться з боргів за лікування, поверне все сторицею. Після цього Михайлика стали пригощати і інші хлопці – хто що мав. А Женя цілу упаковку жуйки подарував! І тут же син запитав: що таке сторицею? Пояснюю. Андрійко дивується: вона що – сто половинок бутерброда мені дасть?

Загалом, даю тепер по два бутерброда і яблука в школу. А в неділю ми йдемо в зоопарк і Михайлика запросили. Потім у нас буде обід, а потім будемо разом готувати яблучні пироги. Один нам, а другий Михайлик сестричкам понесе. Андрійко придумав!

А я тішуся, що син у мене має добре серце.

Фото ілюстративне – nvgazeta.

You cannot copy content of this page