Ми з Вадимом вже були десять років як одружені. Дітей у нас ще не було, все ніяк не виходило. Спочатку чоловік будував кар’єру, купив гарну квартиру і машину, а потім немов забув про потомство Я вважала, що саме дитина – основа сім’ї, тому дуже переживала, що у нас її немає.
Останнім часом я почала помічати, що Вадим часто став затримуватися на роботі, а іноді і зовсім не приходив ночувати. Він посилався на роботу, але я, звичайно, відразу зрозуміла, що у нього хтось є.
Якось я навідалася до нього в офіс, але охоронець сказав, що нікого вже давно немає, а директор, взагалі, пішов найперший. Тоді мені все стало зрозуміло. Я зателефонувала йому і запитала, чи скоро він повернеться додому. Чоловік, ні на хвилинку не сумніваючись, сказав, що він на роботі, бо багато справ.
Я кинула слухавку і поїхала додому. Прочекала його на кухні до четвертої години ранку, поки він не заявився. Я розповіла, що була на його роботі. І я запитала, як її звуть. Вадим довго переконував мене, що я помиляюся, але потім таки зізнався, що звуть її Лариса. Я лише запитала, як він міг так вчинити зі мною.
«Я її люблю, а з тобою живу», – спокійно відповів мені чоловік.
Потім він дорікнув мені в тому, що заробляє набагато більше за мене, забезпечує мене, то ж я маю терпіти таку його поведінку і далі.
В той вечір я пішла з дому. Була осінь, тому я швидко замерзла в одній футболці. Не пам’ятаю як, але я змогла дістатися до будинку моєї подруги, яка жила в дев’яти зупинках від мене. Віра пустила мене до себе, і я розповіла їй про те, що трапилося.
– Поживи поки у мене, – запропонувала подруга.
Вранці я приїхала забрати речі. Так я переїхала до Віри. Я жила у неї місяць, а потім Вадим подав на розлучення. Тоді я вперше зустрілася з цією Ларисою. Їй було всього 24 роки. У свої 36 я здавалася старенькою в порівнянні з новою пасією мого чоловіка. Вони заявили, що хочуть одружитися. Я ледве стрималася, щоб нічого їм не сказати, не поблагословити, так би мовити.
Після того, як ми офіційно розлучилися, Вадим поїхав святкувати разом зі своєю Ларисою. А я стояла під ґанком, так як на вулиці лив дощ, і чекала таксі. Але тут до мене підійшов молодий чоловік і простягнув руку:
– Добрий день. Мене звати Андрій.
– Ірина, – сказала я у відповідь.
– Ви розлучалися, правда? Я припускаю, що ваш чоловік вчинив з вами дуже погано.
Я злегка посміхнулася і подякувала йому. Мені необхідно було почути ці слова.
«Повечеряєте зі мною завтра? – несподівано запропонував хлопець.
Я подивилася на хлопця і зрозуміла, що йому максимум 30, тому сказала:
– А нічого, що я трохи старша.
– Мені 28. Ми не так вже й далеко втекли один від одного. Ходімо?
Трохи повагавшись я погодилася. Дала йому свій номер телефону. Він подзвонив на наступний день і сказав, що заїде за мною о шостій годині. Я вбралася на той час, але боялася, що він вже давно передумав. Але все ж Андрій приїхав. Машина у нього виявилася простенька, старенька іномарка. Мені сподобалося, що в ній не було пафосу.
Ми повечеряли в недорогому кафе, мило розмовляли на різні теми. Андрій провів мене до дому та скромно поцілував в щічку.
Після двох місяців зустрічей я переїхала до нього. Якось вранці ми снідали на його кухні і пролунав дзвінок у двері. Андрій кинувся відкривати, а я залишилася допивати каву. Я почула знайомий голос. “Не може бути”. Вибігши в коридор, я побачила на порозі ту саму Ларису.
– А вона що тут робить? – розгублено запитала розлучниця.
За її виразом обличчя я зрозуміла, що для неї це теж стало великим сюрпризом.
– Ми зустрічаємося, – пояснив Андрій. – А тебе я питати не повинен.
Він засунув їй якусь папку з документами і виставив за поріг. Андрій попросив не йти, він хотів розповісти про те, що сталося.
– Зрозумій, Лариса – моя сестра. Мені шкода, що вона розлучила вас з чоловіком, але ти мені дійсно дуже сподобалася, – спробував він пояснити.
Ця новина трохи ошелешила мене. Я й уявити не могла, що все настільки серйозно. Сестра. Оце так.
Я нічого не стала відповідати, вирвалася з його квартири і помчала додому. Я розповіла про все Вірі, але вона несподівано стала захищати Андрія:
– Ну, звідки ти знаєш, раптом він і справді в тебе закохався!
Через дві години Андрій заявився на поріг її квартири. Віра впустила його, і Андрій благав поговорити з ним, хоча б просто вислухати.
– Дай мені другий шанс, обіцяю, що розірву всі відносини з сестрою, якщо ти цього захочеш. Може взагалі переїхати в інше місто.
У нас була довга розмова і в кінці я йому повірила. Дала йому другий шанс. Ми зустрічалися два місяці після цієї розмови, а потім він зробив мені пропозицію. Я погодилась.
Зараз ми разом з Андрієм живемо у нього. Чотири місяці тому я дізналася, що чекаю дитину, ми готуємося стати батьками. Андрій піклується про мене, як про найбільше золото. Мені дуже приємна така увага, навіть перший чоловік так не возився зі мною. До речі, щодо Вадима і Лариси, вони розлучилися. Вона знайшла собі нового кавалера і поїхала за кордон. Вадим благав мене повернутися до нього, але я вже щосили готувалася до весілля. Мабуть, це був найвірніший вчинок в моєму житті.
Фото ілюстративне – Galnet.
